Васи́ль Іва́нович Фольва́рочний  народився 30 січня 1941, в с. Нападівка  Лановецького району Тернопільської області) — український поет, прозаїк і драматург. Заслужений діяч мистецтв України. Дружина — письменниця Тетяна Пишнюк.

Закінчив Львівський університет (1963), з 1976 — відповідальний секретар чернівецької організації Спілки письменників України. На творчому вечері з нагоди 70-річчя, письменник презентував дві свої книги — історичну «Хрещеники Сталіна» та біографічну «Зорі отчого краю». З нагоди 75-річчя Буковинське земляцтво поздоровило Василя Івановича з ювілеєм з присвятою на вірші Володимира Мельникова.

Ті, хто близько знає ювіляра, відзначають органічне поєднання в ньому літературного і менеджерського хисту. Василь Фольварочний працював педагогом на Збаражчині, був заступником голови Чернівецької обласної державної адміністрації, майже двадцять років очолював тамтешню обласну письменницьку організацію. Був директором Будинку письменників та першим заступником голови Київської письменницької організації. А тепер очолює творче об’єднання драматургів у Київській організації НСПУ.

Творчий шлях письменника розпочався 1962 року публікацією віршів у газеті «Молодь України», яку підготував працівник редакції Борис Олійник. Тоді Василь Фольварочний дебютував разом із Богданом Горинем. Після публікацій віршів у журналі «Дніпро» молодий поет на довгий час потрапив до списків неблагонадійних авторів головного ідеолога ЦК КПУ Валентина Маланчука.

На сьогодні в доробку Василя Фольварочного — поетичні збірки «Тривога», «Ростуть сини», «Досвіток», «Уроки вірності», «Течія», «Родовід», «Соняшник на балконі», епопея у трьох томах «Симон Петлюра», романи «Спокуса», «Обірвані струни», «Чорний бумер», роман-трилогія «Хрещеники Сталіна», збірка п’єс «Друге цвітіння» тощо. Він — лауреат літературних премій імені Сидора Воробкевича та Дмитра Загула, Міжнародної премії «Фундація родини Воскобійників», заслужений діяч мистецтв України.

Останні роки Василь Фольварочний активно пише прозу. У його прозовій манері відчувається досвід драматурга, тяжіння до діалогів, стислий, фрагментарний виклад подій, схожий на ремарки. І водночас у його романах добре вибудувано драматичний конфлікт, що далеко не завжди вдається зробити сучасним українським прозаїкам.

Відзначаючи творчий внесок письменника у розвиток української прози, Дмитро Павличко сказав, що в романі «Хрещеники Сталіна», виданому тернопільською «Джурою», Василь Фольварочний описав скрипниківський тип української людини, яка служила радянській владі, але при цьому залишалася українцем. Це та частина радянського партійного та державного апарату, яка 1991 року підготувала безкровний розпад Радянського Союзу та створила незалежну державу.