Від землі аж до небес, світлий день: 

Христос Воскрес!

Пасха - главный христианский праздник, который отмечают все православные верующие. Праздник посвящен такому историческому событию, как Воскресение Иисуса Христа. Праздник Святого Воскресения Христова - один из самых древних церковниых и почитаемых праздников.

Празднику Пасхи предшествует Великий пост, который длится 40 дней, до самого Воскресения Христова. В праздник Пасхи принято освящать и угощать друг друга куличами и, окрашенными в красный цвет, яйцами, которые символизируют кровь Христа.

У православных славян существовало множество обычаев, ритуалов, приуроченных к дням великой недели. Так, великий четверг традиционно называют "чистым", и не только потому, что в этот день каждый православный человек стремится очиститься духовно, причаститься, принять таинство, установленное Христом.

В Чистый четверг был широко распространен народный обычай очищения водой - купание в проруби, реке, озере или обливание в бане до восхода солнца. В этот день желательно убрать дом, от пыли и грязи. Начиная с Чистого четверга, принято готовится к Пасхе. Можно начинать красить и расписывать яйца. С четверга готовят и пасху. Пекут куличи, блины, и готовят праздничный стол.

Раньше было принято делать пасхальные пряники. Они отличались от обычных тем, что имели силуэты барашка, зайчика, петушка, голубка, жаворонка и яйця.К этому празднику в библиотеке были оформлены: книжно-иллюстративная выставка "Від землі аж до небес, світлий день: Христос Воскрес!" и книжная выставка-праздник "Духовна радість для сердець".

ПИСАНКОВІ ОЧІ ВСЕСВІТУ

Пересопницьке  Євангеліє

Про що може розповісти давній рукопис? Найчастіше у нього немає ні автора, ні назви. Пересопницьке  Євангеліє – одна з небагатьох рукописних книг, історія створення якої описана в самому рукописі. 

Пересопницьке  Євангеліє було написано в 1556–1561 роках у монастирі князів Заславських при церкві Святої Троїці та в Пересопницькому монастирі на Волині (зараз Ровенська область).

Із тексту Євангелія дізнаємося, що ця величезна робота була виконана двома ченцями: протопопом Михайлом Васильовичем Саноцьким і архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм. Перекладачі подбали, щоб нащадки знали про фундаторів цієї праці, а також і їхню особисту подвижни цьку працю. Перший лишив своє ім'я в кінці кожного Євангелія: в Євангеліях від Матвія і Іоанна він назвав себе "Михаилом Ва сильевичем, протопопом Саноцким", в Євангелії від Марка – "многогрешным рабом Михаилом", а в Євангелії від Луки – "писарем Михаилом Васильевичем из Санока". Другий засвідчив свою авторську роботу такими словами: "Тыи книгы чтыри Евангелия святое устроены кроткимъ, смиреннымъ и боголюбивымъ иеромонахом Григорием Архимандритомъ Пересопницким".

Невідомо, яку освіту отримали Гри горій Пересопницький і Михайло Саноцький, але судячи із якості перекладу і приписок, вона була достатньо високою як на той час. Григорій Пересопницький і Михайло Саноцький зробили свій переклад "для лепшего выразумления люду христианского посполитого".

Рукопис Пересопницького Євангелія становить собою книгу, переплетену в дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. Написано воно чорнилами на пергаменті  красивим письмом. Приписки, вставки і післямови виконані, як висловилися автори, "дробнымъ письмомъ". Заголовки написані золотою в'яззю. Під сторінками в кожному із чотирьох Євангелій відмічені червоними чорнилами так звані зачала, які пояснюють, як потрібно читати тексти в церкві. Книга складається із 63 зошитів і 960 сторінок.

Пересопницьке Євангеліє є першою в Україні церковною книгою, перекладеною із книжної церковнослов'янської на староукраїнську мову: із "языка болъгарского на мову рускую". Початок цій роботі поклали монахи Троїцького монастиря у селі Двірці (на Рів ненщині)  у 1556 р., а завершили ченці Пересопницького монастиря (також на Рівненщині) у 1561 р.

Пересопницьке Євангеліє не було  опосередкованим явищем, а відбивало один із етапів східнослов'янського православного самоусвідомлення, а також і становлення української мови. Звичайно, це ще не та українська мова, яку ми знаємо після Івана Котляревського. В ній багато чого зберігалося від давньоруської, помітні також впливи польської мови і навіть чеської, слова і вирази якої  вживалися у польській мові до XVI ст. разом з тим перекладачі внесли у працю нові риси народної розмовної мови XVI ст., причому не лише в лексику, але й у фонетику та граматику. 

Пересопницьке Євангеліє було написане в часи пошуку українцями власної культурної, мовної та релігійної ідентичності.

Дивно, але про Пересопницьке Євангеліє пам'ятали та користувались ним протягом століть. Обкладинку рукопису змінювали не менше ніж три рази. На  сторінках є позначки, зроблені різними мовами, які належали до різних епох. На перших сторінках – напис українською мовою, зроблений І.Мазепою, про передачу Євангелія єпископу Переяславському. Є також написи латинською мовою, це свід чить про те, що певний час рукопис знаходився в Переяславській семінарії.  Вже у ХХ ст. Євангеліє знаходилось у Полтавській бібліотеці, потім у музеї Києво-Печерської лаври.

Припускали, що в роки Великої Вітчизняної  війни Євангеліє було знищено. Знайшов рукопис професор Київського  університету С.І Маслов в архіві Києво-Печерської лаври  в невеличкому сундучку. Чиїсь добрі руки врятували цей безцінний скарб. За ініціативою професора книгу передали до Національної  бібліотеки України ім. В.Вернадського.

 Під час інавгурації президента України в грудні 1991 р. Пересопницьке Євангеліє було вперше використано як символ державності. На ньому присягав на вірність Україні Леонід Кравчук. Саме з того часу з'явилась  традиція присягати на цій книзі Президентам України.

У серпні  виповнюється 450 років Пересопницькому Євангелію, і  тому  2011 рік оголошений Роком Української Першокниги.

В історії кожного народу знайдеться небагато книг, які він через віки   зберігає  й відносить до особливих, знакових, символічних, вважає їх своїми реліквіями та священною па м'яткою. Пересопницьке Євангеліє належить саме до таких книг.

«Гіркий полин твоєї долі, Україно»

25.04.2015 року у читальному залі дорослого відділу була проведена година пам'яті «Гіркий полин твоєї долі, Україно», на якій були присутні студенти економіко - правового коледжу.

Ведучі бібліотекарі Цікура О. Л. та Олейнікова З.П. розповіли студентам про події, які сталися у Прип’яті того часу та про ліквідаторів, які, ризикуючи своїм життям дали змогу жити безпечно нинішньому поколінню.

На протязі всього заходу звучали пісні про Чорнобиль: Лідії Михайленко «Знак біди», Наталії Май «Чорнобильська біда» та ін..   Хоч минуло 30 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються і сьогодні. Чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi.   Уже давно вiддзвенiли чорнобильськi дзвони, а ми все ще пам'ятаємо тих, хто пiшов у вогонь, - вони увiйшли у стогiн i душу, болем зчорнену до дна.

Цей день не минув безслiдно, вiн буде завжди об'єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю.

В читальному залі 5-9--х класів та дорослому відділі були оформлені виставки, присвячені трагедії на Чорнобильській АС.

Виставка-реквієм "Зітхає голуба планета, дощем Чорнобиля повита"

та виставка - пам"ять "Важкий тягар Чорнобильського неба".

Памятники книге.

Людям нравится овеществлять свои идеи. К примеру, памятники это чистой воды воплощенная в материю абстракция ума.

"Книжковий арт".

«Книги подібні рікам, що тамують   спрагу цілого світу – це джерела мудрості…»

Повість минулих літ

Те, що книга – джерело знань, сьогодні знають навіть наймолодші читачі. Але, крім цього, книга є «Унікальним засобом самовираження, просвіти й комунікації». Так заявляє Генеральний директор ЮНЕСКО Коітіро Мацуурі у своєму посланні з приводу Всесвітнього дня книги і авторського права, яке відзначається 23 квітня.

23 квітня Всесвітній день книги і авторського права.

Символічно день 23 квітня був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де 23 квітня на День Юрія дарували троянду за кожну куплену книжку. А для світової літератури цей день є символічним.

Свято, ідея організації якого належить Організації об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури, сьогодні відзначається в десятках країн світу.

Цього дня народилися Моріс Дрюон, Володимир Набоков Андрій Курков, Григорій Тютюнник. Беручи до уваги цей факт, цілком природно, що Генеральна конференція ЮНЕСКО, яка проходила в Парижі в 1995 році, вирішила віддати в цей день данину уваги і шани книжкам і авторам, закликаючи молодь знаходити задоволення у читанні, поважати безцінний вклад тих, хто своєю творчістю сприяє соціальному і культурному розвитку і заснувала Всесвітній день книги і авторського права.

23 квітня – знаковий день для світової літератури: в цей день окрім Сервантеса померли Шекспір, Інко Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський.

Звичайно, діяльність, пов’язана з популяризацією книг та читання, не може обмежитися лише одним днем. Але саме 23 квітня відбувається багато заходів, які привертають увагу до книжкової справи. Зокрема, відбувається проголошення Всесвітньої столиці книги, проводяться виставки, громадські читання, освітні заходи у навчальних закладах, симпозіуми, присвячені проблемам захисту інтелектуальної власності та книговидання.

Успіх Всесвітнього дня книги і авторського права залежить, в першу чергу від підтримки з боку всіх зацікавлених сторін – авторів, видавців, педагогів, бібліотекарів, громадських діячів і приватних осіб.

В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

В Україні вже п’ятий рік поспіль літератори відзначають цей день, проїжджаючи в екіпажах автомобілів із прапорами вулицями столиці.

Сердечно вітаємо письменників, видавців, бібліотекарів книгорозповсюджувачів, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і авторського права!

Цього року до автопробігу долучаються такі письменники та поети: Брати Капранови, Максим Кідрук, Сергій Пантюк, Ксенія Ковальська, Антон Кушнір, Анатолій Дністровий, Олег Коцарев, Світлана Поваляєва, Артем Полежака та інші. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.

• Погані книги можуть так само зіпсувати нас, як і погані товариші. Фiлдiнг Г.

Бажаємо всім шанувальникам книги нових відкриттів, реалізації творчих задумів та натхнення! Сподіваємось, що придбана у цей день нова книжка стане її власнику справжнім другом і порадником на довгі літа.

Афоризми про книгу і читання • Книга є альфа і омега усякого знання, початок початків кожної науки. Цвейг С. • Хороша книга – це дарунок, заповіданий автором людському роду. Аддісон Д. • Кращі книги ті, про які читачі думають, що вони могли б написати їх самi. Паскаль Б. • Читання хороших книг відкриває нам приховані у наший власній душі думки. Пьєрмон Ш. • Деякі книги слід тільки покуштувати, інші – проковтнути і лише небагато – пережувати і переварити. Маколей Т. • Уміння читати хороші книги зовсім не рівносильно знанню грамоти. Герцен O.

• Книги роблять людину розумною, а газети – нервовою.

• Вчасно прочитана книга – величезний успіх. Вона здатна змінити життя, як не змінить її кращий друг і наставник. Павленко П. • Хороша та книга, яку відкриваєш, передчуваючи, а закриваєш, збагатившись. Олкотт А. • Книга так захопила його, що він її захопив з собою. Кроткий Е. • Я люблю час від часу відвідувати друзів, просто щоб поглянути на свою бібліотеку. Гезлітт У.

• Це ж як треба любити читати, щоб таке читати!

«Соломія Крушельницька – легенда світової сцени»

Соломі́я Амвро́сіївна Крушельни́цька народилася 23 вересня 1872, с. Білявинці, тепер Бучацький район, Тернопільська область, Україна — пом. 16 листопада 1952, Львів) — українська оперна співачка, педагог.

За життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй». Успіхи Крушельницької на оперних сценах світу були успіхами і визнанням української музики й мистецтва.

З цього приводу в бібліотеці  була проведена літературно-музична композиція «Соломія Крушельницька – легенда світової сцени». Ідея заходу належала місцевій організації «Жінки за майбутнє».

На заході, крім  користувачів бібліотеки були присутні заступник міського голови Архипенко Г.О., секретар міського голови Ципуленко О., студенти аграрного технікуму та справжні шанувальники оперного класичного співу.

Ведучі літературно-музичної композиції Сіпко В.П, Солодунова Р.М., Дупешко С.М., Гонтарєва Т.М., Чебукова Г.В, Байдан Г.В. На протязі заходу звучала арія Соломії Крушельницької, Валькірія Вагнера, Мирослава Скорика - Мелодія ля-мінор ( з фільму - Високий перевал). Прикрасили захід українські народні пісні у виконанні викладачів педагогічного училища Никеруй В.А. «Ой під гаєм, гаєм», «У сусіда хата біла», «Ой, місяцю, місяченьку, не світи нікому». У виконанні Махновської О. звучала пісня Е. Гріга «Сольвейг» та ін.

Вдячні слухачі виразили своє задоволення гучними оплисками відносно          змістовного та цікавого виступу.