вівторок, 26 грудня 2017 р.


      





        Хто з нас не знає пригоди друзів з Простоквашино-дядька Федора, Шарика, кота Матроскіна?... Їх знають всі: і дорослі і діти.
22 грудня 2017 року відомий дитячий письменник Едуард Успенський відзначає свій 80-річний ювілей. 

      Твори письменника перекладені більш ніж на 25 мов. Його книги виходили у Фінляндії, Голландії, Франції, Японії, США. З нагоди ювілею дитячого письменника бібліотекар бібліотеки ім.О.С.Пушкіна Колеснікова Тетяна провела вікторину «Веселі друзі дітвори» за творами дуже відомого дитячого письменника Едуарда Миколайовича Успенського.
      Бібліотекар познайомила юних слухачів з цікавими фактами з життя і творчості улюбленого письменника, а також його творами. Вони нагадують про те, що Едуарду Успенському була присуджена премія імені Корнія Чуковського.
       Діти жваво згадували за описом персонажів книг Успенського, процитувати улюблених героїв з мультфільмів та відгадували загадки.
      Зустріч завершилася переглядом мультфільму «Зима в Простоквашино», знятого за сценарієм самого автора.
Святий Миколай, прийди до нас з раю 19.12 для користувачів молодшого відділу 1-4 класів було проведено годину духовності «Святий Миколай, прийди до нас з раю»
Цього року святий Миколай завітав і до дітлахів ЗОШ №3, щоб віддати подарунки тим діточкам, які залюбки йдуть до бібліотеки і читають цікаві книжки, а тим, хто не дружить з книгою, нагадати про користь і необхідність читання. 
Так,  бібліотекарі молодшого відділу 1- 4 класів, зібрали учнів 2-го класу ЗОШ № 3.  Цього дня дітлахи здійснили мандрівку до лабіринту зимових слів, новорічних загадок, зимових прикмет, зимових казок., вирували веселощі, адже діти розповідали вірші, відгадували загадки та з цікавістю слухали про народні вірування, прикмети, пов'язані з Днем Святого Миколая. 
 
 

       До дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в бібліотеці
ім. О. Пушкіна працівники дорослого відділу в читальному залі оформили виставку - пам'ять "Чорнобиль не має минулого часу..."



             
               До дня захисту прав людини в бібліотеці ім. О. Пушкіна була оформлена
                                    виставка - інформація "Право в нашому житті" .

середа, 22 листопада 2017 р.

Твої права – твій захист
                 Всесвітній день дитини (Universal children's Day) відзначається щорічно 20 листопада. У 1954 році Генеральна Асамблея ООН рекомендувала всім країнам ввести в практику святкування цієї дати, як дня світового братерства і взаєморозуміння дітей, присвяченого діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі.
ООН запропонувала урядам святкувати цей день в будь-який з днів, який кожне з них визнає доцільним, і припустила, що загальне святкування Всесвітнього дня дитини послужить зміцненню солідарності і співпраці між націями. А 20 листопада знаменує день, в який асамблея прийняла в 1959 році Декларацію прав дитини, а в 1989 році — Конвенцію про права дитини.
             Діти і підлітки — найбільш вразливі члени будь-якого суспільства. На жаль, в сучасному світі їх інтереси і права часто порушуються, причому як у бідних, так і в розвинених країнах. Незадовільні умови —
одне з найпоширеніших порушень прав дітей. Без гідного та безпечного житла, без санітарних умов проживання дітей набагато складніше жити і розвиватися. Здоров'я не може бути міцним в антисанітарних умовах, а право на гру не може бути здійснене за відсутності безпечного місця для ігор.
            За даними ООН, щорічно одинадцять мільйонів дітей помирають, не доживши до свого п'ятого дня народження, ще десятки мільйонів залишаються фізично або розумово хворими, не маючи можливості для дорослішання, життя і розвитку.
Не тільки в ранньому дитинстві доводиться стикатися з силами, що загрожують життю і добробуту дітей. Вони стають більш незахищеними, оскільки часто позбавлені прав, у тому числі права на освіту, на участь в суспільно-політичному житті, на захист від нанесення шкоди здоров'ю.
       До Всесвітнього дня дитини  у читальному залі для шановних читачів бібліотеки експонується книжкова виставка - порада «Твої права – твій захист». На виставці представлені книжкові видання про догляд за дитиною та її здоров’ям, матеріали для допитливих і кмітливих дітлахів. На виставці представлені документи про права дитини.


четвер, 16 листопада 2017 р.

Всі різні, всі рівні
       

 16 листопада жителі багатьох країн світу відзначають Міжнародний день толерантності або День терпимості. Це свято було засновано в 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. День терпимості відзначається в різних країнах за аналогічним сценарієм. У цей день проводяться масові заходи, присвячені вихованню терпимості у жителів країн-учасниць ООН та інших народів світу. Більшість заходів орієнтовано на навчальні та професійні заклади, але частина їх проводиться і для всієї громадськості.

День терпимості присвячений дотриманню прийнятої в 1995 році Декларації терпимості. Його мета полягає в тому, щоб знизити поширюваність по всій планеті випадків прояву насильства та екстремізму.
Давайте спробуємо на кожну літеру до слова толерантність назвати рису характеру притаманну толерантній людині
Т- терплячий,товаристський,тактовний
О- обережний, об активний,оригінальний,особливий
Л- лояльний,лагідний,легкий у спілкуванні
Е- енергійний,елегантний,ефективний
Р- розумний, рівний
А- авторитетний
Н- надійний, найдорожчий
Т- терплячий
Н- необхідний людям,ніжний, незалежний
І- інтелегантний,ідеальний,ідейний
С- співпереживаючий,співчуваючий,сприймаючий,страждаючий
Т- турботливий
Ь-

Толерантність - це милосердя.
Толерантність - це співчуття.
Толерантність - це повага.
Толерантність - це доброта душі.
Толерантність - це терпіння.
Толерантність - це дружба.
Толерантність – це гармонія в різноманітті.
Толерантності сприяють: знання, відкритість, спілкування та свобода думок, совісті, переконань.
Толерантність – шлях до миру і злагоди.
Бути толерантним - означає поважати інших, незважаючи на відмінності. Це означає бути уважним до інших і звертати увагу на те, що нас зближує.
Всі – ми різні, всі ми – рівні!
Тест 1. «Наскільки ви толерантні?»

Проявляти толерантність - це означає розуміти один одного, ставитися один до одного терпимо, щоб будувати мирне майбутнє.

1. Чи неприємна вам ситуація, в якій доводиться відмовлятися від придуманого вами плану, тому що точно такий же план вже запропонували ваші друзі?
а) так;
б) ні.

2. Ви зустрічаєтеся з друзями, і хтось пропонує почати гру. Чому ви віддаєте перевагу?
а) щоб брали участь тільки ті, хто добре грає;
б) щоб грали і ті, хто ще не знає правил.

3. Ви спокійно сприймаєте неприємні для вас новини?
а) так;
б) ні.

4. Чи викликають у вас неприязнь люди, які в громадських місцях з'являються в нетверезому вигляді?
а) якщо вони не переступають допустимих меж, вас це взагалі не цікавить;
б) вам завжди були неприємні люди, які не вміють себе контролювати.

5. Чи можете ви легко знайти контакт з людьми, у яких інші звичаї, інше положення?
а) вам дуже важко буде  це зробити;
б) ви не звертаєте уваги на такі речі.

6. Як ви реагуєте на жарт, об'єктом якого стаєте?
а) вам не подобаються ні самі жарти, ні жартівники;
б) якщо навіть жарт і буде вам неприємна, то ви постараєтеся відповісти в такий же жартівливій манері.

7. Чи згодні ви з думкою, що багато людей сидять не на своєму місці, роблять не свою справу?
а) так;
б) ні.

8. Ви приводите в компанію друга (подругу), який (а) стає об'єктом загальної уваги. Як ви на це реагуєте?
а) вам неприємно, що таким чином увага відвернута від вас;
б) ви лише радієте за неї (нього).

9. В гостях ви зустрічаєте літню людину, яка критикує сучасне молоде покоління, звеличує минулі часи. Як реагуєте ви?
а) йдете раніше під пристойним приводом;
б) вступаєте в суперечку.
Підрахунок балів.
Запишить по 2 бали за відповіді: 1б, 2б, 3б, 4а, 5б, 6б, 7б, 8б, 9а.

Ключ до тесту
0-4 бала:
Ви непохитні і, вибачте, вперті. Де б ви не знаходилися, може виникнути таке враження, що ви прагнете нав'язати свою думку іншим. Щоб досягти своєї мети, часто підвищуєте голос. Маючи такий, як у вас, характер, важко підтримувати нормальні стосунки з людьми, які думають інакше, ніж ви, не погоджуються з тим, що ви говорите і робите.


6-12 балів:
Ви здатні твердо відстоювати свої переконання. У той же час ви можете вести діалог і, якщо вважаєте за потрібне, змінювати свої переконання. Але деколи ви буваєте надмірно різкі, проявляєте неповагу до співрозмовника. І в такий момент ви дійсно можете виграти суперечку з людиною, у якої більш слабкий характер. Але чи варто «брати горлом», якщо можна перемогти і більш гідно?

14-18 балів:
Твердість ваших переконань відмінно поєднується з великою гнучкістю вашого розуму. Ви можете прийняти будь-яку ідею, з розумінням поставитися до парадоксального на перший погляд вчинку, навіть якщо ви їх не поділяєте. Ви досить критично ставитеся до своєї думки і здатні з повагою і тактом по відношенню до співрозмовника відмовитися від поглядів, які, як з'ясувалося, були помилковими.


Тест 2.  «Чи проявляєте ви толерантність?»


Проявляти толерантність - це означає розуміти один одного, ставитися один до одного терпимо, щоб будувати мирне майбутнє.

1. Для того щоб не було війни ...
а) не можна нічого зробити, оскільки війни будуть завжди!
б) потрібно розуміти, чому вони відбуваються.

2. У школі проходить акція «Милосердя» ...
а) це тебе не цікавить;
б) намагаєшся, чим можеш, допомогти ветеранам.

3. Ти опираєшся проти насильства ...
а) насильством;
б) ти приєднуєшся до інших людей, щоб сказати ні.

4. Один товариш тебе зрадив ...
а) ти мстиш йому;
б) ти намагаєшся порозумітися з ним.

5. Бачиш, коли сильний кривдить слабкого ...
а) байдуже проходиш повз;
б) втручаєшся.

6. Ти не згоден з кимось ...
а) ти не даєш йому говорити;
б) ти все-таки слухаєш його.

7. Учитель чекає відповіді учня ...
а) кричиш з місця;
б) даєш можливість відповісти іншому.

8. У тебе в класі учень з іншої школи, іншого колективу ...
а) ти не спілкуєшся з ним;
б) допомагаєш йому влитися в колектив.

 Виберу ту відповідь, яку ти вважаєш правильною, і порахуй , скільки відповідей «б» у тебе вийшло.
Ключ к тесту

Якщо у тебе 1 «б»:

Прекрасно! Ти проявляєш велику толерантність. Ти є майбутнім громадянином світу. Поясни своїм друзям, як тобі це вдається.

Якщо у тебе від 3 до 5 «б»:

Так! Ти не дуже толерантний. Ти занадто прагнеш нав'язати свої ідеї, але проявляєш допитливість, і в тебе гарна уява. Використовуй ці свої якості для боротьби з не толерантністю.

Якщо у тебе меньше 3 «б»:

Ай-ай-ай! Ти зовсім не толерантний! Однак якби ти був налаштований більш оптимістично, і тобі подобалося дискутувати, ти міг би стати більш щасливим! Давай, доклади ще трохи зусиль.



Наша земля - це місце, де ми можемо любити один одного, дотримуватися традицій і продовжувати історію Планети Толерантності.


     

Усі ми різні, усі рівні!

неділя, 15 жовтня 2017 р.

ВCЕ  ПРО КОЗАКІВ
(ДО ДНЯ  УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА)
Козаки – це гримуча суміш войовничості й волелюбності. Чимало з них гнули спину на панських полях, аби вже незабаром створити справжній оазис свободи.
Секрет їхнього успіху тримається на трьох китах: фізична досконалість, кодекс честі та доблесне керівництво.
Потрапивши на Січ, ніхто не отримував розписаних правил поведінки. Їх передавали усно і це перше чим приголомшували новачків.
За вбивство побратима винного кидали у вириту яму, зверху ставили труну із жертвою й обох засипали землею. Спаде комусь на думку хильнути хмільного під час морського походу – в ту ж мить опинявся за бортом.
Коли на території Січі хтось знаходив загублену річ, то прив'язував її на три дні до стовпа, доки її не забере власник. Якщо річ і далі там висіла, то козак мав повне право її забрати. Але якщо він просто вирішить вкрасти, то вже його прив'язували на три дні до стовпа, а кожен перехожий зобов'язувався відгамселити негідника палицею.
Утім така жорстокість мирно співіснувала з цілком демократичним ладом. Жодних самовільних рішень гетьмана – тільки загальні збори й голосування шапками. За яке питання їх злетить угору більше, те й ухвалять.
Головна вимога до козаків – тримати себе в бездоганній формі. Військовий вишкіл переривався лише на час походу. Новачкам так пояснювали фізичний мінімум, яким повинен володіти козак: на коні реп'яхом сидіти, шаблею рубати й відбиватися, з рушниці гострозоро стріляти.
Щовесни над дніпровськими порогами козаки влаштовували змагання з веслування поперек бурхливої річки. Найвправнішим вважали того, хто приведе свій човен точно навпроти місця старту.
Якось мандрівник з Італії Альберто Віміт заїхав на Січ поглянути на устрій козаків. Декілька днів перебування серед українців і він захоплено написав у своєму щоденнику, що ця "республіка може уподібнюватись спартанській, а козаки можуть змагатися зі спартанцями за суворістю свого виховання"
Не дивно, що в 17 столітті запорізькі козаки були військом, з яким рахувалась і Європа і Близький схід.
До Дня Українського козацтва в бібліотеці оформлені: виставка – подорож «Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина» для дорослих користувачів у читальному залі  та виставка - екскурс  «Безсмертні сторінки козацької слави», яку оформлено у дитячому відділі. 

середа, 11 жовтня 2017 р.

"ВОНИ БОРОЛИСЯ 
ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ".

Останніми десятиліттями свято Покрови (14 жовтня) ми відзначаємо не лише як День українського козацтва, а й як день створення 1942 року Української Повстанської Армії (УПА).
Повстанську діяльність ми вимушені були почати, і це не було рано, як деякі говорять, а вже навіть пізно», – писав в серпні 1943-го в листі братові про причини створення УПА керівник Служби Безпеки (СБ) Організації Українських Націоналістів (ОУН) Василь Макар. Далі есбіст називає ці причини: «Перша, територія виходила з наших рук. З одного боку – почали розмножуватися атаманчики, Тарас Бульба-Буровець, а з іншої – червона партизанка поширювалася на території [Західної України]. Якщо б ми не почали повстанської акції, німота б почала масово знищувати села. Це дві причини наших дій. Є ще і третя, морального характеру. Чулися голоси серед народу: «Де ж той Провід?  Чому не дає вказівок бити німців».
Макар має рацію – свою повстанську армію українські націоналісти почали творити з запізненням, коли німці вже відступали на Східному фронті. У майбутньому це стало однією з причин для неоднозначної оцінки УПА в українському суспільстві. Відразу по війни еміграційні історики спробували «виправити» цю помилку, назвавши роком створення УПА 1942-й, а не 1943-й, як вважають деякі сучасні українські дослідники.
Припинення німцями спроб відродження Української держави, арешт націоналістичного активу, особливо лідерів (Степана Бандери та Ярослава Стецька), поставили Провід бандерівської ОУН, що залишався на волі, перед дилемою: або згортати свою діяльність, або продовжувати її в умовах підпілля, скерувавши проти своїх, як з'ясувалося, фальшивих союзників. Масові арешти, переслідування бандерівців німецькими спецслужбами погіршили ситуацію керівництва організації. У цих умовах проводу було важко пояснити рядовим членам і тим масам населення, що пішли за націоналістами, чому ж Німеччина, від якої чекали активного сприяння у вирішенні українського питання, оголосила війну ОУН. Крім того, населення, не діждавшись захисту з боку Організації, само почало захищати себе від нацистів.
Все це підштовхувало українських патріотів до збройної боротьби з німцями. Природно, для цього потрібно було створювати озброєну структуру. На початку грудня 1942 року у Львові відбулася військова конференція Проводу ОУН(б) під головуванням Миколи Лебедя, який виконував обов'язки заарештованого німцями провідника Організації С.Бандери. Участь у ній взяли військовий референт Іван Климів і військові референти крайових проводів бандерівців Західної, Північно-Західної та Центральної України. На конференції ухвалили відмовитися від попереднього курсу на ухилення від збройної боротьби проти німців. Постановили приступити до формування партизанських і регулярних військових формувань – «військових підрозділів ОУН самостійників-державників», створили групу для розробки бойових статутів та інструкцій.
Остаточно стратегію «двохфронтової боротьби з московським і німецьким імперіалізмом» закріпив III Надзвичайний збір ОУН(б) у серпні 1943 року. Київський історик Дмитро Вєдєнєєв зазначає у своїй книзі «Одіссея Василя Кука», що УПА виникла навесні-влітку 1943 року, коли відбулося злиття окремих бойових загонів бандерівців з іншими збройними формуваннями націонал-патріотичної орієнтації та організованого переходу на бік повстанців 5 тисяч українських поліцаїв.
Утім, на той час на теренах Полісся діяла ще одна УПА під проводом Тараса «Бульби»-Боровця. Щоб уникнути плутанини бандерівці спершу хотіли назвати своє формування «Українська національна армія». Принаймні, як зазначає дослідник Анатолій Кентій, про це свідчать учасники тих подій. Але невдовзі з'ясувалося, що в свідомості населення Волині та Полісся на той час міцно засів образ Боровцевої УПА, що вже діяла тут. Тому постановили військові формування ОУН(б) також назвати УПА задля популярності цієї назви. Таким чином, по суті, бандерівці вкрали назву в «Бульби»-Боровця. Щоправда, їхні провідники наперед провели з ним перемови про злиття військових загонів, які, звісно ж, виявилися марними. Адже, на переконання Проводу ОУН(б), єднання мало відбутися під його, Проводу, егідою.Ображений такою недискретністю своїх політичних опонентів отаман «Поліської Січі» згодом писав у своїх мемуарах «Армія без держави» таке: «Коли переговорами не удалося поставити існуючу армію під накази і повний контроль своєї партії, Микола Лебедь, вибрав для цього іншу дорогу. Він видав наказ від 15 березня 1943 р. перейменувати всі свої партійні боївки – «Військові відділення ОУН» на УПА. Таким чином в березні 1943 року «революційним порядком» зробилися дві «УПА», точно також як це вже було в 1940 р., коли на арені з'явилися «революційним порядком» дві ОУН (тоді прибічники Бандери вийшли із складу ОУН не погоджуючись з політичними поглядами старшого керівництва, по-суті розколовши організацію на мельниківців і бандерівців). Група Лебедя-Бандери знову привласнила собі назву, організаційну структуру і всі статути іншої організації» 
Програвши в політичних іграх, Боровець вимушений був для уникнення плутанини між двома УПА перейменувати свої підрозділи в «Українську Народну Революційну Армію», тим більше, що популярність нової формації дуже швидко зростала. Та врешті решт бандерівці підпорядкували собі загони «революційної армії» отамана, наказом від 18 серпня 1943 року роззброївши їх і приєднавши до своїх формувань.  
Таким чином, процес формування повстанської армії завершився навесні 1943 року, а якщо врахувати вислови Боровця про перейменування військових підрозділів ОУН(б) в УПА, то відправною точкою історії Української Повстанської Армії можна вважати 15 березня 1943 року.
Як це зазвичай буває, українські патріоти, створюючи свою повстанську армію, не дуже й то замислювалися над тим, що в майбутньому доведеться офіційно відзначати її створення, то й не звертали уваги на такі формальності. Але вже по війні, коли багато повстанців емігрували на Захід, а решта наполегливо продовжувала боротьбу в Західній Україні, виникла ідея визначати дату створення УПА.
Вперше про це написали в еміграції історики Микола Прокоп і Євген Штендера. В одній із статей «Енциклопедії українознавства» вони назвали датою створення повстанської армії 14 жовтня 1942 року, відсунувши таким чином її появу на півроку назад. Насправді ж у 1942 році збройні формування ОУН(б) мали назву «загони самооборони», діяли під проводом Степана Качинського і не мали нічого спільного з УПА. Бо створювалися для захисту мирного населення від беззаконня нацистів і радянських партизан, а УПА боролася за незалежність України. 
Навіть Роман Шухевич як головний командир УПА у травні 1945 року в своєму зверненні до бійців і командирів з нагоди закінчення Другої світової війни писав: «У 1943 р. вам, українські повстанці, передав він [народ] зброю в руки з наказом до останнього захищати ідею української самостійності. З неперевершеною стійкістю і героїзмом, з небаченою до цього часу вірою і бажанням ви вже більше двох років виконуєте цей наказ нації. Ні голод, ні інші незручності, ні терор відносно ваших сімей не зломили вашої віри в перемогу». Виходить, що сам Шухевич відразу по війні назвав роком створення УПА – 1943-й.
Нині в Україні чимало істориків упевнені, що дата створення УПА, яку ми святкуємо 14 жовтня, некоректна. Той самий Анатолій Кентій твердо наголошував, що немає жодних підстав вважати жовтень 1942 року часом створенням УПА. Адже і радянські партизани, й українські повстанці в тогочасних документах пишуть про 1943 рік. Повністю згоден з колегою й Анатолій Русначенко, переконаний, що як цілісна бойова структура (а не окремі військові загони) УПА почала створюватися після військової конференції ОУН(б) в лютому 1943 року.
Звичайно, виникає питання: чому історики на еміграції відсунули створення УПА щонайменше на півроку? Як видається, найточнішу відповідь дала робоча група  авторитетних істориків, створена свого часу при Державній комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. У своєму професійному висновку, датованому 2005 роком, вони чітко написали: «У післявоєнний час Провід ОУН(б) вирішив, що день народження УПА варто рахувати 14 жовтня 1942 р. Арґументи відносно цієї дати не є переконливими. Мотив для ревізії дати створення, що наголошувалися УПА під час Другої світової війни, очевидний: 19 листопада 1942 року Червона армія перейшла в контрнаступ під Сталінградом. Доводячи, що українські націоналісти почали боротьбу з німецькими окупантами раніше, ніж переконалися в кінцевій перемозі Об'єднаних Націй, історики ОУН рятували її репутацію в очах західних демократій. Насправді повстанський рух в 1942 р., хоч і набрав яскраво вираженого антинімецького напряму, не виявлявся в активних формах».


вівторок, 26 вересня 2017 р.

КВІТИ ШАНИ І ЛЮБОВІ 
(до 145 річчя від дня народження
 С. Крушельницької)

          У перші десятиріччя ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири співаки – Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька.
В широкому світі, де вона тріумфально виступала на кращих оперних сценах, її називали «незабутньою Аїдою», «єдиною в світі Джокондою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-сан», «неповторною Галькою», «ідеальною Брунгільдою», «неперевершеною Саломеєю», «вражаючою Валькірією», «винятковою Лорелеєю». За свідченням великого диригента Артуро Тосканіні, в операх Вагнера, Штрауса, Піцетті, Каталані, Пуччіні Соломія Крушельницька була неперевершеною. Її образ став уособленням справжньої жіночої вроди, великого таланту і рідкісної природи голосу. Голосу, що вражав, бентежив та полонив.
 Соломія народилася 
23 вересня 1872 р. на мальовничій Тернопільщині, у селі Білявинці, в сім'ї священика. Ще в ранньому дитинстві дівчинка виявляла неабиякі музичні здібності. Вчиться грати на фортепіано, а в 10 років виступає в хорі «Руської бесіди» у Тернополі.
Справжнім другом та наставником дочки був її батько, Амвросій Крушельницький, який підтримав потяг дочки до співу. Він відправляє Соломію до Львівської консерваторії, яку вона закінчує з медаллю й відзнакою у 1893 році.
Львівський оперний театр відразу запрошує Соломію на сцену. Вона успішно дебютує у Львові в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті, потім у «Сільській честі» Масканьї. Саме тоді її почула італійська співачка Джемма Белінчіоні. Вона запропонувала Крушельницькій поїхати до Італії, де її зможуть прослухати фахівці з бельканто. Джемма сумнівалася в меццо-сопрано співачки. Тож Соломія приїжджає до Мілану і починає брати уроки у відомої викладачки вокалу Фаусти Креспі. Справді, замість мецо в неї виявилося потужне лірико-драматичне сопрано з об'ємом майже в три октави! Через рік Соломія уже співає провідні партії у кращих оперних театрах Італії. Її тріумф відкриває перед нею двері оперних театрів Росії, Польщі, Франції, Іспанії, Німеччини, Єгипту, Південної й Північної Америки, Португалії та багатьох країн світу.
Але співачка не зупиняється на досягнутому, вона їде до Відня, щоб вивчити провідні партії в операх Вагнера. Їй вдається стати найвидатнішою «вагнерівською примадонною» ХХ століття. Досягнувши блискучих результатів, Крушельницька виконує найскладніші партії Вагнера: «Лоенгрін», «Валькірія», «Трістан та Ізольда», «Тангейзер». Вона багато гастролює у Варшаві, Парижі, Відні, в Санкт-Петербурзі, в Міланському «Ла Скала». Після виступу в січні 1902 року у Петербурзі, виконуючи партію Тетяни в «Євгенії Онєгіні» на сцені Маріїнського театру російська критика назвала її «жінкою-Шаляпіним».
Завдяки Соломії Крушельницькій була відроджена відома опера «Мадам Батерфляй» Джакомо Пуччіні. У 1904 році на сцені театру «Гранде» Соломія тріумфально виконала партію Чіо-Чіо-сан в опері «Мадам Батерфляй». Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».
Її голос звучав по усьому світі, але найчастіше вона співала в Аргентині — кожного сезону з 1906 по 1911, у 1913, її останній у 1923 році. Крушельницька стала в цій країні настільки популярною, що саме її було запрошено у 1910 році виконати на урочистому святкуванні
100-річчя незалежності державний гімн Аргентини!
Коли Соломії Крушельницькій було трохи за сорок, вона пішла зі сцени, присвятивши себе тільки концертній діяльності. Співачка виконувала старовинні, класичні, сучасні й народні пісні сімома мовами — італійською, французькою, німецькою, англійською, іспанською, польською й російською. Однак усі концерти закінчувала виконанням українських народних пісень. В Італії вона прожила понад сорок років. Після смерті свого чоловіка, італійського адвоката Чезаре Річчоні вирішила повернутись на батьківщину.
  З 1944 року Крушельницька стала професором Львівської консерваторії ім. Лисенка — викладала вокал, влаштовувала концерти у філармонії. У її будинку завжди збиралися студенти, які просто її обожнювали .
Востаннє співачка вийшла на сцену в 1949 році. У Великому залі Львівської філармонії 78 річна співачка вкотре підкорила публіку надзвичайним голосом і артистизмом. Мало хто знав, що вона вже була хвора на рак горла. Можна тільки припустити якою ціною давався їй спів.
Через два роки її не стало. Поховано Соломію Крушельницьку на Личаківському кладовищі, у Львові. На могилі — юний Орфей з арфою в руці — символ музики, якій вона присвятила все своє життя.
В пам'ять про неї в Україні засновано міжнародний конкурс оперних співаків імені Соломії Крушельницької. На її честь перейменовано Львівський оперний театр.
У серпні 2010 року у Тернополі відкрили перший у світі пам’ятник С. Крушельницькій. Автор фігури, Володимир Стасюк, працював над пам'ятником у Львові за допомогою братів Володимира й Андрія Сухорських. Скульптура висотою 3,8 метра і вагою 3,5 тонни — перша в області вилита з цілісної бронзи. 
Окрім цього, пам’ятника, у світі є лише погруддя співачки у Львові та Мілані.
 

неділя, 17 вересня 2017 р.


Увага конкурс!📌📌📌
Умови для учасників:
1.Авторський вірш про осінь
2. Розмір вірша не менше 8-ми строк 
3. Фото учасника на фоні елементів осені (листочків, дерев, калюж)
4. Репост посту
Мова написання вірша: російська, українська
Як будуть визначатися переможці:
Переможе той, хто набере найбільше вподобанок за свій авторський вірш
Період проведення: з 7 по 28 вересня
Якщо, виникли складнощі, або питання звертайтеся в приватні повідомлення до автора посту.
На вас чекають нагороди!!!🎁🎁🎁

В Білгороді-Дністровському підведені підсумки конкурсу «Супер-читач літа 2017 року»

В Білгороді-Дністровському підведені підсумки конкурсу «Супер-читач літа 2017 року»

середа, 13 вересня 2017 р.

 "СТРІЛЕЦЬКИЙ СУРМАЧ"
Миха́йло О́рест Гайворо́нський - український композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч, творець багатьох популярних стрілецьких пісень; головний диригент та інспектор військових оркестрів  Армії УНР (1920).
Народився 15 вересня (за іншими даними 1 вересня1892 в Заліщиках. Його мати знала багато українських пісень, сама гарно співала, батько любив грати на сопілці. Наука гри на скрипці і музичної теорії почалася, коли Михайлу було 8 років. Вчив його брат тітки Василь Цалинюк.
Після закінчення народної школи поступив на навчання в Заліщицьку учительську семінарію. Там поширив свої знання музичних інструментів. На формування музично-естетичних поглядів, композиторської творчості Михайла Гайворонського мали вплив заліщицькі вчителі Василь Цалинюк, органіст Ф. Коньор, священик І. Туркевич та професор Е. Старжинський. На 17-му році життя вів мішаний та чоловічий хори семінарії та семінарський оркестр. Працював також з сільськими оркестрами у Старих Заліщиках, Добровлянах і в Блищанці.
З юнацьких років Михайло зазнав на рідній землі національної нерівності, тому використав першу нагоду, щоб змінити польське звучання свого прізвища (Гавронський) — українським.
Перші композиторські спроби й успіхи Гайворонського пов'язані з 1910-м роком. До його найраніших творів належать: хорова композиція на слова із збірки М. Шашкевича «Ой, вилетів орел». Її виконав заліщицький хор 1911 року. 1910-го року диригує оркестром товариства «Січ».
1912-го випускник семінарії Гайворонський почав працювати учителем в Зашкові неподалік Львова. Одночасно студіював музику у Вищому музичному інституті імені Лисенка. На великому концерті у Львові, присвяченому 100-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, Михайло Гайворонський диригував учительським хором котрий, у тому числі, виконав його перші твори на слова О. Олеся.
Репертуар оркестру поповнювався музичними творами Антіна Баландюка — підхорунжого, музиканта, композитора; Ярослава Барнича — композитора-диригента, учасника струнного квартету, автора музики до оперет «Гуцулка Ксеня»«Шаріка»Богдана КрижанівськогоРомана КупчинськогоЛевка Лепкого — авторів багатьох стрілецьких пісень.
Першим музичним твором, який виконав оркестр, був «Сокільський марш». Також виконували «Французький марш», та «Коломийковий похід» котрий записав Роман Лесик. Гайворонський склав власні марші: «1-й Стрілецький Похід»«2-й Стрілецький Похід»«Стрипа-марш»«В дорогу»«Їхав козак»«За рідний край» («Ми йдемо в бій») та інші. Пізніше розучили гімн «Ще не вмерла України»«Сальватор марш»«Молитву»«Похоронний марш»«В'язанку народних пісень» тощо.
Від 1918-го візитатор військових оркестрів УГА, керівник оркестру Українського театру в Кам'янці-ПодільськомуТеатру Миколи Садовського (1919). На початку 1920-х років викладав у Вищому музичному інституті імені М. В. Лисенка у Львові, працював учителем музики у дівочій гімназії, диригентом з'єднаних хорів «Боян» та «Бандурист», брав активну участь у музичному житті.
До найвідоміших з композицій Гайворонського належать понад 30 стрілецьких пісень (кілька на власні тексти), рапсодія «Довбуш», увертюри, танці та марші для духового оркестру. Серед них: 
*      Їхав стрілець на війноньку
*      Гей, там на горі Січ іде
*      Йде січове військо
*      Коли ви вмирали, вам дзвони не грали
*      Сповнилась міра, кров братів
*      Ой впав стрілець
*      Від Синього Дону до Сивиx Карпат
*      Живи, Україно (на лірику Олеся)
*      та інші. 
В Америці були створені «Симфонічне алегро», вальс «Червона калина», квартет «Морозенко», «Різдв'яна сюїта» і «Коломийка» для скрипкового тріо, скрипкові твори «Елегія», «Колискова», «Пісня без слів», «Серенада», «Сонатина».  

Перу композитора належать також хорові збірки «Колядки та щедрівки», «Гуцульське Різдво», дві Служби Божі, два «Іже Херувим». З театральної музики — найвідоміша його музика до п'єс «Вій», «Довбуш» та «Гетьман Дорошенко».
У Заліщиках іменем М.Гайворонського названо вулицю; йому встановлено пам'ятник (1992; скульптор М.Невеселий)