КВІТИ ШАНИ І ЛЮБОВІ 

(до 145 річчя від дня народження

 С. Крушельницької)

          У перші десятиріччя ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири співаки – Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька.

В широкому світі, де вона тріумфально виступала на кращих оперних сценах, її називали «незабутньою Аїдою», «єдиною в світі Джокондою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-сан», «неповторною Галькою», «ідеальною Брунгільдою», «неперевершеною Саломеєю», «вражаючою Валькірією», «винятковою Лорелеєю». За свідченням великого диригента Артуро Тосканіні, в операх Вагнера, Штрауса, Піцетті, Каталані, Пуччіні Соломія Крушельницька була неперевершеною. Її образ став уособленням справжньої жіночої вроди, великого таланту і рідкісної природи голосу. Голосу, що вражав, бентежив та полонив.

 Соломія народилася 
23 вересня 1872 р. на мальовничій Тернопільщині, у селі Білявинці, в сім'ї священика. Ще в ранньому дитинстві дівчинка виявляла неабиякі музичні здібності. Вчиться грати на фортепіано, а в 10 років виступає в хорі «Руської бесіди» у Тернополі.

Справжнім другом та наставником дочки був її батько, Амвросій Крушельницький, який підтримав потяг дочки до співу. Він відправляє Соломію до Львівської консерваторії, яку вона закінчує з медаллю й відзнакою у 1893 році.

Львівський оперний театр відразу запрошує Соломію на сцену. Вона успішно дебютує у Львові в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті, потім у «Сільській честі» Масканьї. Саме тоді її почула італійська співачка Джемма Белінчіоні. Вона запропонувала Крушельницькій поїхати до Італії, де її зможуть прослухати фахівці з бельканто. Джемма сумнівалася в меццо-сопрано співачки. Тож Соломія приїжджає до Мілану і починає брати уроки у відомої викладачки вокалу Фаусти Креспі. Справді, замість мецо в неї виявилося потужне лірико-драматичне сопрано з об'ємом майже в три октави! Через рік Соломія уже співає провідні партії у кращих оперних театрах Італії. Її тріумф відкриває перед нею двері оперних театрів Росії, Польщі, Франції, Іспанії, Німеччини, Єгипту, Південної й Північної Америки, Португалії та багатьох країн світу.

Але співачка не зупиняється на досягнутому, вона їде до Відня, щоб вивчити провідні партії в операх Вагнера. Їй вдається стати найвидатнішою «вагнерівською примадонною» ХХ століття. Досягнувши блискучих результатів, Крушельницька виконує найскладніші партії Вагнера: «Лоенгрін», «Валькірія», «Трістан та Ізольда», «Тангейзер». Вона багато гастролює у Варшаві, Парижі, Відні, в Санкт-Петербурзі, в Міланському «Ла Скала». Після виступу в січні 1902 року у Петербурзі, виконуючи партію Тетяни в «Євгенії Онєгіні» на сцені Маріїнського театру російська критика назвала її «жінкою-Шаляпіним».

Завдяки Соломії Крушельницькій була відроджена відома опера «Мадам Батерфляй» Джакомо Пуччіні. У 1904 році на сцені театру «Гранде» Соломія тріумфально виконала партію Чіо-Чіо-сан в опері «Мадам Батерфляй». Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».

Її голос звучав по усьому світі, але найчастіше вона співала в Аргентині — кожного сезону з 1906 по 1911, у 1913, її останній у 1923 році. Крушельницька стала в цій країні настільки популярною, що саме її було запрошено у 1910 році виконати на урочистому святкуванні

100-річчя незалежності державний гімн Аргентини!

Коли Соломії Крушельницькій було трохи за сорок, вона пішла зі сцени, присвятивши себе тільки концертній діяльності. Співачка виконувала старовинні, класичні, сучасні й народні пісні сімома мовами — італійською, французькою, німецькою, англійською, іспанською, польською й російською. Однак усі концерти закінчувала виконанням українських народних пісень. В Італії вона прожила понад сорок років. Після смерті свого чоловіка, італійського адвоката Чезаре Річчоні вирішила повернутись на батьківщину.

  З 1944 року Крушельницька стала професором Львівської консерваторії ім. Лисенка — викладала вокал, влаштовувала концерти у філармонії. У її будинку завжди збиралися студенти, які просто її обожнювали .

Востаннє співачка вийшла на сцену в 1949 році. У Великому залі Львівської філармонії 78 річна співачка вкотре підкорила публіку надзвичайним голосом і артистизмом. Мало хто знав, що вона вже була хвора на рак горла. Можна тільки припустити якою ціною давався їй спів.

Через два роки її не стало. Поховано Соломію Крушельницьку на Личаківському кладовищі, у Львові. На могилі — юний Орфей з арфою в руці — символ музики, якій вона присвятила все своє життя.

В пам'ять про неї в Україні засновано міжнародний конкурс оперних співаків імені Соломії Крушельницької. На її честь перейменовано Львівський оперний театр.

У серпні 2010 року у Тернополі відкрили перший у світі пам’ятник С. Крушельницькій. Автор фігури, Володимир Стасюк, працював над пам'ятником у Львові за допомогою братів Володимира й Андрія Сухорських. Скульптура висотою 3,8 метра і вагою 3,5 тонни — перша в області вилита з цілісної бронзи. 

Окрім цього, пам’ятника, у світі є лише погруддя співачки у Львові та Мілані.

 

Увага конкурс!📌📌📌

Умови для учасників:
1.Авторський вірш про осінь
2. Розмір вірша не менше 8-ми строк 
3. Фото учасника на фоні елементів осені (листочків, дерев, калюж)
4. Репост посту

Мова написання вірша: російська, українська

Як будуть визначатися переможці:
Переможе той, хто набере найбільше вподобанок за свій авторський вірш

Період проведення: з 7 по 28 вересня

Якщо, виникли складнощі, або питання звертайтеся в приватні повідомлення до автора посту.

На вас чекають нагороди!!!🎁🎁🎁

В Білгороді-Дністровському підведені підсумки конкурсу «Супер-читач літа 2017 року»

В Білгороді-Дністровському підведені підсумки конкурсу «Супер-читач літа 2017 року»

 "СТРІЛЕЦЬКИЙ СУРМАЧ"

Миха́йло О́рест Гайворо́нський - український композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч, творець багатьох популярних стрілецьких пісень; головний диригент та інспектор військових оркестрів  Армії УНР (1920).

Народився 15 вересня (за іншими даними 1 вересня) 1892 в Заліщиках. Його мати знала багато українських пісень, сама гарно співала, батько любив грати на сопілці. Наука гри на скрипці і музичної теорії почалася, коли Михайлу було 8 років. Вчив його брат тітки Василь Цалинюк.

Після закінчення народної школи поступив на навчання в Заліщицьку учительську семінарію. Там поширив свої знання музичних інструментів. На формування музично-естетичних поглядів, композиторської творчості Михайла Гайворонського мали вплив заліщицькі вчителі Василь Цалинюк, органіст Ф. Коньор, священик І. Туркевич та професор Е. Старжинський. На 17-му році життя вів мішаний та чоловічий хори семінарії та семінарський оркестр. Працював також з сільськими оркестрами у Старих Заліщиках, Добровлянах і в Блищанці.

З юнацьких років Михайло зазнав на рідній землі національної нерівності, тому використав першу нагоду, щоб змінити польське звучання свого прізвища (Гавронський) — українським.

Перші композиторські спроби й успіхи Гайворонського пов'язані з 1910-м роком. До його найраніших творів належать: хорова композиція на слова із збірки М. Шашкевича «Ой, вилетів орел». Її виконав заліщицький хор 1911 року. 1910-го року диригує оркестром товариства «Січ».

1912-го випускник семінарії Гайворонський почав працювати учителем в Зашкові неподалік Львова. Одночасно студіював музику у Вищому музичному інституті імені Лисенка. На великому концерті у Львові, присвяченому 100-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, Михайло Гайворонський диригував учительським хором котрий, у тому числі, виконав його перші твори на слова О. Олеся.

Репертуар оркестру поповнювався музичними творами Антіна Баландюка — підхорунжого, музиканта, композитора; Ярослава Барнича — композитора-диригента, учасника струнного квартету, автора музики до оперет «Гуцулка Ксеня», «Шаріка»; Богдана Крижанівського, Романа Купчинського, Левка Лепкого — авторів багатьох стрілецьких пісень.

Першим музичним твором, який виконав оркестр, був «Сокільський марш». Також виконували «Французький марш», та «Коломийковий похід» котрий записав Роман Лесик. Гайворонський склав власні марші: «1-й Стрілецький Похід», «2-й Стрілецький Похід», «Стрипа-марш», «В дорогу», «Їхав козак», «За рідний край» («Ми йдемо в бій») та інші. Пізніше розучили гімн «Ще не вмерла України», «Сальватор марш», «Молитву», «Похоронний марш», «В'язанку народних пісень» тощо.

Від 1918-го візитатор військових оркестрів УГА, керівник оркестру Українського театру в Кам'янці-Подільському, Театру Миколи Садовського (1919). На початку 1920-х років викладав у Вищому музичному інституті імені М. В. Лисенка у Львові, працював учителем музики у дівочій гімназії, диригентом з'єднаних хорів «Боян» та «Бандурист», брав активну участь у музичному житті.

До найвідоміших з композицій Гайворонського належать понад 30 стрілецьких пісень (кілька на власні тексти), рапсодія «Довбуш», увертюри, танці та марші для духового оркестру. Серед них: 

      Їхав стрілець на війноньку

      Гей, там на горі Січ іде

      Йде січове військо

      Коли ви вмирали, вам дзвони не грали

      Сповнилась міра, кров братів

      Ой впав стрілець

      Від Синього Дону до Сивиx Карпат

      Живи, Україно (на лірику Олеся)

      та інші. 

В Америці були створені «Симфонічне алегро», вальс «Червона калина», квартет «Морозенко», «Різдв'яна сюїта» і «Коломийка» для скрипкового тріо, скрипкові твори «Елегія», «Колискова», «Пісня без слів», «Серенада», «Сонатина».  

Перу композитора належать також хорові збірки «Колядки та щедрівки», «Гуцульське Різдво», дві Служби Божі, два «Іже Херувим». З театральної музики — найвідоміша його музика до п'єс «Вій», «Довбуш» та «Гетьман Дорошенко».

У Заліщиках іменем М.Гайворонського названо вулицю; йому встановлено пам'ятник (1992; скульптор М.Невеселий)