неділя, 17 липня 2016 р.

"За л и ш а ю д л я в а с..."


Народився 20 липня 1936 р. у м. Тернополі. Після закінчення семирічки поїхав у місто Кілію, щоб вступити в морехідне училище та здійснити свою мрію — стати моряком. Але військова комісія не допустила хлопця до іспитів, визнавши його дальтоніком. 1956 р. під час галасливої ейфоричної кампанії освоєння цілинних земель молодий романтик у пориві високих ілюзій узяв комсомольську путівку й подавсь у Казахстан. Восени 1961 р. Борис Демків став у м. Тернополі методистом Будинку народної творчості. Робота, пов’язана з частими поїздками у найвіддаленіші куточки області для збирання фольклору, була до душі, не сковувала творчої ініціативи та не перешкоджала улюбленому заняттю — поезії.
У ці роки Б. Демків утвердивсь як поет, закінчив заочне відділення Львівського університету ім. І. Франка. Отож невдовзі довелося скуштувати й журналістського хліба, а відтак попрацювати завідувачем літературної частини Тернопільського облмуздрамтеатру ім. Т. Шевченка. Але по-справжньому знайшов себе поет тільки на посаді голови об’єднання творчої молоді «Сонячні кларнети». Більш як двадцять років життя віддав Борис Миколайович плеканню юних талантів. Із його благословення та з найактивнішою допомогою увійшли у велику літературу й стали професійними письменниками Богдан Бастюк, Олег Герман, Ольга Кушнір, Богдан Мельничук, Ярослав Сачко, Ганна Костів-Гуска та інші. Десятки молодих літераторів стали авторами перших книг — Зіновій Кіпибіда, Володимир Кравчук, Любов Гонтарук та багато інших.
Перша збірка поета — «Сувора ніжність» побачила світ 1965 р., вона ж відкрила йому двері у Спілку письменників. Ця небуденна для молодого митця подія трапилась 1967 р. Протягом подальших літ творчого життя поет видав низку оригінальних збірок, написав біографічну повість «Людина до сонця іде» про життя передчасно згаслого поета Степана Будного, створив десятки пісень, багато з яких облетіли не тільки Україну, а й світ. А ще переклав чимало творів своїх побратимів із Болгарії, Молдавії, Польщі, Румунії, Югославії, Росії та інших країн. Найпомітніші в його творчому доробку такі книги: «Крило зорі», «Ораторія лісу», «Контрасти», «Дерево життя», «Залишаю для вас». Борис Демків — перший лауреат літературної премії ім. Степана Будного та премії ім. братів Лепких.
«Залишаю для вас» — книга відомого українського поета Бориса Демківа, яку автор підготував ще за життя. Одначе, хоч і пішов письменник за небокрай, проте його вірші нині йдуть до читача уже з порога вічності. Вочевидь те, чим Борис Демків мучився, карався, чим було переповнене його велике серце, нині постає перед нами у повному обсязі у кількох розділах, зокрема: «Стріла сльози», «Болючих дум летючий мій голландець...», «Восьме коло», «Реанімація любові» та «Тінь мадонни Літта». Із усього творчого доробку постає знаний і не знаний Поет, який нам засилає своє Слово, що нині уже звучить як заповіт. Борис Демків залишає нам те, найсокровенніше, чим була наповнена його поетична Душа упродовж особистих пошуків у царині Слова.
Помер 31 грудня 2001 р. у м. Тернополі.
Видані книги:
"Сувора ніжність" (1965), "Символи" (1968), "Червоне мовчання" (1972), "Крило зорі" (1978, усі - К.), "Древо життя" (Л., 1982), "Поезії" (1986), "Ораторія лісу" (1987, обидві - К), збірка пісень "Квіти ромена" (Т., 1995), "Залишаю для Вас" (2004).






Радість зустрічі з творами Чухліба.

До 75-ліття з дня народження видатного Майстра слова Василя Чухліба побачила світ його збірка казок для дітей «Пісня тоненької очеретини».
Вражають і чудові, незвичайні тексти, які, безперечно, сподобаються нашій малечі, і талановиті, дотепні ілюстрації художниці Катерини Іванової.
Василь Чухліб народився 19 липня 1941 р. в невеличкому селі Лебедівка на Чернігівщині у родині сільських учителів. Закінчивши школу, працював сількором місцевої газети в Острі, потім навчався на мовно-літературному факультеті Київського педінституту. Майже два десятиліття був заступником головного редактора видавництва «Український письменник». Опублікував багато чарівних книжок для дітей, загальний наклад яких перевищив один мільйон примірників! У 1996 році він отримав премію імені Лесі Українки, а 20 листопада 1997-го письменник відійшов у вічність.
Герої казок Василя Чухліба – ведмедик Клиш-Клиш і павучок Канапчик, лисичка Мальвіна і зайчик Гасанець, цап Бородань і сорока Чара, джмелики Кіндратики і бурундучок Смугастик, мишка Намистина і качка Чомга, їжачок Топка і Сонячний Зайчик, а також інші мешканці Землі, Неба, Лісу та Річки. Вони живуть своїм казковим життям у Калиновій світлиці і Золотавому бору, Суничній галявині й Роменовому лузі, Старій діброві й Бобровому селищі, Синь-озері та на Зеленому стадіоні.
Сьогодні твори Майстра із задоволенням читають діти. На жаль, Василь Чухліб не дожив до свого 75-літнього ювілею, однак його казки, оповідання продовжують виховувати не одне покоління патріотів своєї землі, усіх тих, хто безмежно любить рідну країну.
Письменник вдало поєднує традиційні художні прийоми народної казки з оригінальними авторськими знахідками. Він наділяє тварин людською мовою, почуттями, характером і поведінкою, зберігаючи при цьому й те, що притаманне природі тварин. Цікаві сюжети, мальовничі подробиці, виразні діалоги, тонкий гумор, – все це одразу ж приваблює маленьких читачів.




понеділок, 11 липня 2016 р.


Всесвітній день народонаселення
Згідно з останніми оцінками ООН, зробленими в 2015-му році, до кінця нинішнього століття, населення Землі цілком в змозі досягти позначки в 17 мільярдів.
У своєму зверненні Сорайя Обейд, виконавчий директор Фонду ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА), сказала: «По всьому світу, молоді люди хочуть бути почутими і брати участь. У них є ідеї, прагнення і енергія щоб прискорити ефективні дії для зменшення бідності і нерівності ... Ясно, що Цілі розвитку тисячоліття не будуть виконані, якщо молодь не буде активно задіяна у створенні й плануванні програм, якщо її голос не буде почутий, її потреби не будуть зустрінуті з розумінням і їх людські права не будуть поважатися».
Швидке зростання населення світу стало у 60-х роках предметом серйозного занепокоєння Організації Об’єднаних Націй. Населення світу з 1960 по 1999 р. збільшилося більш ніж вдвічі; перейшовши в жовтні 1999 року відмітку в 6 мільярдів.
Протягом десятиліть Організація Об’єднаних Націй здійснює свою оперативну діяльність у багатьох країнах, що розвиваються. У результаті плідної співпраці різних підрозділів Організації створюються національні статистичні бюро, проводяться переписи населення, складаються прогнози і здійснюється поширення достовірної інформації.
Хоча темпи росту пішли на спад, - з 2 відсотків до 1,3 відсотка в період між 1969 і 1999 роками, - абсолютний приріст становить у цей час майже 77 млн людей на рік, причому 95 відсотків цього зростання припадає на частку країн, що розвиваються. За прогнозами Організації Об’єднаних Націй, у 2050 р. на землі будуть проживати від 7,9 до 10,9 млрд. людей, а скоріш за все - 9,3 млрд., що залежить певною мірою від ефективності програм планування сім’ї.
Загальне зростання населення важко позначається на земних ресурсах і навколишньому середовищу, часто зводячи нанівець зусилля в галузі розвитку. Організація Об’єднаних Націй різними способами аналізує співвідношення між населенням і розвитком, роблячи в останні роки особливий акцент на правах жінок і важливості підвищення їхнього статусу, оскільки, відповідно до зростаючої думки, ця проблема повинна стати ключовою у досягненні прогресу в соціально-економічному розвитку.
Статистична і методологічна робота Організації Об’єднаних Націй в області народонаселення, особливо її авторитетні оцінки і прогнози чисельності населення та динаміки її зміни, проклали шлях подальшим дослідженням. Це призвело до істотного зміцнення національної бази перспективного планування, здатної інкорпорувати демографічну статистику в контексті планування з метою розвитку і приймати виважені рішення в соціально-економічній галузі.