неділю, 21 серпня 2016 р.


Невтомний трудівник театру і кіно.
Ступка Богдан Сильвестрович – народний артист України (1980), народний артист СРСР (1991), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993), лауреат Державної премії СРСР (1980), лауреат Міжнародної премії імені К.С. Станіславського (Росія, 1996), лауреат Премії незалежних критиків “Кришталева Турандот” (Москва, 2001), Академік-засновник Академії мистецтв України (з 1996), Академік кінематографічних мистецтв “Ніка” (2005 р.), академік Європейської кіноакадемії (2005 р.)
Кавалер орденів: Президентська відзнака “За заслуги” І, ІІ, ІІІ, ступенів; Дружби народів (Росія); Офіцерський Хрест за заслуги Речі Посполитої Польщі.






Видатний український актор театру і кіно Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року в м. Куликів, Нестерівського району, Львівської області. 1961 року Б. Ступка закінчив акторську студію при львівському драматичному театрі ім. М. Заньковецької, а пізніше (1984 р.) заочний відділ театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. Творчий шлях розпочав на кону Львівського Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької у 1961 році Його вчителем по студії був режисер Борис Тягно – вихованець легендарного Леся Курбаса. Далі впродовж всього творчого життя актора його діяльність спрямовував видатний майстер режисури Сергій Данченко. У Львові були створені образи Володі (“В дорозі” В. Розова), Річарда та Едмунда (“Король Лір” В. Шекспіра), Дон Жуана (“Камінний господар” Лесі Українки), Треплєва (“Чайка” А. Чехова). З 1978 року митець працює у Національному театрі імені Івана Франка. Галерея ролей, що він їх зіграв, продемонструвала самобутність виконавської естетики, яка, увібравши краще із здобутків попередників, переломляючись у часі, що його тонко відчуває актор, породжує у глядному залі потрясіння. Першими на кону франківців створені такі видатні образи, як Микола в “Украденому щасті” І. Франка та Іван Войницький у “Дяді Вані” А. Чехова. Творчому почерку Ступки Б.С. притаманне тонке відчуття жанру, стилю сценічного твору. Це обумовило різноплановість його образів. Він яскраво артистичний і неординарний в будь-якій виставі: Іван Петрович Котляревський – “Енеїда” І. Котляревського (за цю роботу актор удостоєний премії ім. І. Котляревського), Артуро Уї – “Кар¢єра Артуро Уї” Б. Брехта, Поприщин – “Записки божевільного” М. Гоголя. Мерлін – “Мерлін” Т. Дорста і У. Еллер, Поет – “Сни за Кобзаем” Т. Шевченка, Росмер – “Росмерсгольм” Г. Ібсена. На вищому градусі емоцій зіграні ним король Лір в однойменій трагедії В. Шекспіра та Едіп у виставі “Цар Едіп” Софокла, створеній на франківській сцені видатним грузинським режисером Робертом Стуруа. Автор психоаналізу Зігмунда Фройда у п¢єсі англійського сучасного драматурга Террі Джонсона “Істерія”. Серед ролей останніх сезонів І.Франко ,, Посеред раю на майдані” Кліма, Лев Толстой ,, Лев і левиця ”І.Коваль, ,, Мефістофель”, ,, Фауст”, ,,Легенда про Фауста” Йоганна Шпіса, Гейсельбрехта, Крістофера Марло. Лише неординарна, воістину глибока творча особистість спроможна осягнути геній славнозвісного психоаналітика. Фройд Ступки – це неймовірний синтез граничної правдивості і внутрішнього проникнення у саму сутність природи підсвідомості. Особливою для актора є роль Тев¢є у виставі “Тев¢є-Тевель” за Шолом Алейхемом. Завдяки вилученій внутрішній енергії, проникливому відчуттю Істини Буття, український актор, створюючи образ молочника Тев¢є сягнув вершин духовності. За виконання цієї ролі актор удостоєний Національної премії ім. Траса Шевченка. В січні 2004 року під час показу 300 вистави “Тев¢є-Тевель” Б.С. Ступка був удостоєний Почесного титулу Честі із врученням ордену “Жива легенда”. В 1997 та 1999 рр. Б.С. Ступка був визнаний кращим актором року. У 2003 р. актор був удостоєний премії“Театральний тріумф”. Підтвердженням високого класу майстерності стала участь Богдана Ступки в міжнародних театральних та кінопроектах, які відзначені почесними преміями та нагородами. Серед них: Гран-Прі на 7 Міжнародному кінофестивалі в Москві за краще виконання чоловічої ролі у фільмі Ю.Ільєнка “Білий птах з чорною ознакою” (1970р. Гран-Прі на 26 Міжнародному кінофестивалі в Москві за краще виконання чоловічої ролі у фільмі Д. Месхієва “Свої” (2004 р.); Приз жюрі кінематографістів ХІ Мінського міжнародного кінофестивалю “Листопад” “За кращу чоловічу роль” у фільмах “Свої” Д. Месхієва, “Водій для Віри” П. Чухрая, “Стара казка” Є.Гофмана (Польща, 2004 р.). 2005 р. приніс дві найвищі нагороди Росії: Національну премію Росії “Золотий овен” та премію “Ніка” – кінематографічних мистецтв Росії. В жовтні 2008 року на ІІІ Римському міжнародному кінофестивалі нагороджений Срібним Марком Аврелієм за краще виконання чоловічої ролі ( фільм ,,Серце на долоні” спільний Польсько-український проект режисер Кшиштов Зануссі). Понад 30 років Б.С. Ступка є однією із знакових фігур у кінематографі. На його творчому рахунку численні кінороботи, що їх актор створив в Україні, Росії, Югославії, Польщі. Серед них: композитор Леонтович “Дударики” (Україна), Керенський “Червоні дзвони” (Росія), Чепурний “Діти сонця” (Росія), Лисенко “Микола Вавілов” (Росія), Остап Вишня “Житіє Остапа Вишні” (Україна), Борис Годунов “Смерть Іоана Грозного” (Росія), Стальський “Пастка” (Україна), Сталинський “Гріх” (Україна), Протоієрей “Нині прослався Син людський” (Україна), Богдан Хмельницький “Вогнем і мечем” (Польща), Мазепа “Молитва за гетьмана Мазепу” (Україна), Чінгіз-хан “Чінгіз-хан” (Україна), Бєжнєв “Заєць над прірвою” (Росія), ,,Тарас Бульба” в однойменному фільмі (Росія). З 30 грудня 1999р. по 30 травня 2001р. Ступка Б.С. працював на посаді Міністра культури і мистецтв України. З 2001 року Ступка Б.С. – художній керівник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Продовжуючи і розвиваючи традиції, закладені славними попередниками: фундатором театру Г.Юрою та багаторічним творчим побратимом С.Данченком, Б.С. Ступка вводить в репертуар незвичні для українського кону імена: класиків української літератури Г. Сковороди (“Буквар Миру”), Г.Кониського (“Трагедокомедія о воскресенії мертвих”), знайомить з давньою індійською культурою (“Шякунтала” Калідаси), творчістю польського класика ХХ століття С.І. Віткевича (“Мама, або Несмачний витвір...”), повертає на сцену Софокла та Ф. Достоєвського (“Цар Едіп”, “Брати Карамазови”). Прагнучи розширити художню палітру франківців, Б.С. Ступка запрошує на постановки режисерів із діаметрально-протилежними творчими засадами. З театром співпрацюють режисери з Росії, Польщі, Грузії, Канади. Сьомий сезон при театрі з ініціативи художнього керівника активно функціонує експериментальний “Театр у фойє”. За останні сезони в трупу франківців влилося вісімнадцять молодих артистів, більшість з яких вже встигли завоювати прихильність глядачів та визнання в театральної громадськості. З 2007 року Б.С.Ступка розпочав викладацьку діяльність в Національному університеті театру кіно і телебачення ім.І.Карпенка-Карого. Він є художнім керівником акторського курсу. Декілька років тому театр ім. І. Франка став дійсним членом Міжнародного інституту театру, що не тільки сприяє популяризації українського театрального мистецтва у світі, а і є свідченням наполегливої цілеспрямованої діяльності художнього керівника Б.С. Ступки по ствердженню авторитету кращих здобутків національної культури.

понеділок, 15 серпня 2016 р.



"Молодь: діалог і взаєморозуміння".

Міжнародний день молоді був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1999 року за пропозицією Всесвітньої конференції міністрів у справах молоді, що відбулася в Лісабоні 8-12 серпня 1998 року.
Конференція рекомендувала організувати інформаційно-пропагандистські заходи на підтримку Дня з метою підвищення інформованості, особливо молоді, про Всесвітню програму дій, що стосуються молоді, до 2000 року і на наступний період, прийняту Асамблеєю в 1995 році.
У той час як молодь складає одну чверть світової робочої сили, на неї припадає половина безробітних. Ринки праці зазнають труднощів із забезпеченням стабільної зайнятості з гарними перспективами для молодих людей, за винятком висококваліфікованих фахівців.
Сьогодні у світі налічується майже 3 мільярди жителів у віці до 25 років. Більше півмільярда з них живуть в бідності. Понад 100 мільйонів дітей не відвідують школу. Щодня близько 30 тис. дітей вмирають від убогості. Щодня 7 тис. молодих людей заражаються ВІЛ / СНІДом.
Генеральний секретар ООН закликав міжнародне співтовариство визнати взаємозалежність поколінь і вирішувати проблеми різного віку спільно.Міжнародний день молоді — це спільне свято багатьох націй. Але практично в кожній країні існує і свій день присвячений молоді.


четвер, 4 серпня 2016 р.

6 серпня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗА ЗАБОРОНУ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ 
(День Хіросіми). У серпні 1945 року Сполучені Штати скинули атомну бомбу з урановим та плутонієвим зарядами на японські міста Хіросіма і Нагасакі. Переважна більшість загиблих були мирними громадянами. Вибухи в цих містах забрали життя більше ніж 200 тисяч японців.Хіросіма стала вічним символом боротьби проти зброї масового знищення. День Хіросіми почав відзначатися міжнародною спільнотою як Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброї. У самому місті цього дня щорічно проходить церемонія пам’яті. Як постійне нагадування про страшну трагедію в центрі міста залишений незайманим шматочок землі. Біля входу в Меморіальний музей миру розбито парк, де горить вічний вогонь, встановлений перед пам’ятником жертвам бомбардування з написом «Спіть спокійно – помилка не повториться». Щорічний ритуал церемонії включає хвилину мовчання, зграї голубів, скорботні удари поминального дзвону. У Парку миру біля Меморіального музею висить дзвін, напис на ньому свідчить: «Нехай кожен, хто проходить повз, ударить в дзвін, щоб той завжди нагадував нам про загрозу атомної війни».Нормами міжнародного права стали обмеження ядерних озброєнь, заборона певних випробувань атомної зброї, польотів і плавання літаків, ракет і підводних човнів з ядерними боєголовками на борту. Україна, як неядерна держава проводить політику проти поширення ядерної зброї.



У всьому світі відзначають ДЕНЬ СВІТЛОФОРА. На сьогодні в Україні налічується майже 4,5 тисячі світлофорних об'єктів. У четвер, 5 серпня - Міжнародний день світлофора. Як повідомили у прес-службі Департаменту ДАІ МВС України, перший світлофор був винайдений Джеєм Найтом і був встановлений в 1868 році у Лондоні біля будівлі парламенту. Управлявся він вручну, мав два семафорних крила, а у
темний час доби підсвічувався газовим ліхтарем. На початку 1869 року ліхтар пристрою вибухнув і поранив поліцейського, що керував світлофором. У 1910 році був розроблений і запатентований перший автоматичний світлофорний пристрій. Попередник сучасних пристроїв був встановлений 5 серпня 1914 року в США у місті Клівленд. Він мав червоний і зелений сигнал, а при перемиканні видавав звуковий сигнал. Системою керував поліцейській, який сидів у скляній будці на перехресті. Триколірний світлофор, з використанням жовтого ліхтаря, був встановлений у 1920 році у Детройті та Нью-Йорку. В Україні перший світлофор був встановлений у 1936 році у Харкові. На сьогодні у нашій країні налічується майже 4,5 тисячі світлофорних об'єктів, за допомогою яких здійснюється регулювання дорожнього руху.