ПОЕТ ВИСОКОГО ДУХУ

(літературне інтернет-знайомство)

Євген Маланюк /1897 – 1968/ український письменник, культуролог енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф».належить до покоління, народженого на порубіжжі XIX та XX століть, долю якого вирішили події революційних

перетворень початку XX століття. Залишивши окопи першої світової

Україні. Йому довелося пройти з українським військом три довгих роки

війни поручник російської армії. Є.Маланюк майже з перших днів

народження Української Народної Республіки віддає себе служінню

боротьби за українську незалежність. Причому бути з військом і тоді,

коли у війську залишалося п'ять тисяч воїнів і розтерзані українські

коли армії УНР налічували 150 тис. вояків, а також коли вони з

тріумфом переможців крокували площею перед святою Софією, і тоді,

армії відходили до збручанського кордону. Є.Маланюка ніколи не

покликала до служіння, народжена революцією УНР, а це П.Тичина і

зраджувало почуття обов'язку перед Україною мобілізованого добою

українського старшини: ні на шляхах фронтів, ні в таборах інтернованих

Польщі, Чехії, Німеччині, США.

вояків УНР у Польщі, ні у півстолітніх митарствах чужими світами у

Власне, Україна залишилася у серці всіх, кого свого часу

швидкого повернення на батьківщину не буде, прийшла свідомість

О.Довженко, В.Сосюра і В.Самійленко, П.Панч і О.Олесь, С.Черкасенко

і М.Вороний, В.Чумак і В.Пачовський, Г.Чупринка і Г.Косинка,

В.Винниченко і С.Васильченко, О.Журлива і Г.Михайличенко, І.Липа

та Ю.Липа. ПоPрізному склалися їхні долі. Наприкінці листопада 1920

великої ідеї, опинилися в таборах? Як це сталося, що ми, адже ж

року Євген Маланюк назавжди залишив Батьківщину. У польських

таборах інтернованих вояків УНР, коли прийшла свідомість, що

продовжити служіння Вітчизні своїм словом. Ось як про це згадував

сам письменник у статті “Дмитро Донців. До 75-ліття”: “Ми розв'язували

загадки, низку загадок, що їх поставила перед нами сама історія.

становищ в Армії... Як це так сталося, що ми, адже ж озброєні духом

Розв'язували – незалежно від наших службових рангів і колишніх

нас у таборах...

непереможні, тепер – переможені й безсилі? Як могло статися, що ми,

сини Батьківщини, Батьківщину – покинули, і Вона – залишилася без

І на ці подібні питання – відповіді ми не одержували ані від наших

нас, її вірних синів?

Поет, історіософ, культуролог, прагнучи збагнути оте “як сталося?”

Залишалося шукати відповідей самостійно, отже самотужки.

Бібліотек, властиво, не було, отже, треба було починати з себе самих, з

роздумів у пущі, з лірики... І лірика заговорила перша. Але лірика, хоч-

не-хоч, керувала на ту саму генеральну тему: “як сталося?”, “чому

логічно прийшов до розв'язання філософського питання “що ми за

сталося?”. Пошук відповідей на вічні питання тривали все життя митця.

що попри десяток захищених дисертацій, сотні монографій та статей,

народ?”, яке так само логічно перетікало у пошук відповіді на запитання

“що робити?”. Так склався півстолітній діалог митця зі своєю

він таки буде почутий.

Батьківщиною. Діалог без відповіді, але з твердим переконанням, що

письменника, бо ж цей бібліографічний покажчик красномовно свідчить

Не потрібно аргументувати сказане ілюстраціями з поезії та прози

Виповнилося п'ятнадцять років від першої статті про митця в

про багатообдарованість Євгена Маланюка. Хіба не промину зауважити,

присвячених його творчості, ми все ще тільки на підступах до

осмислення і осягнення його доробку. Чимало в цій галузі зроблено

літературознавцями, але так само великі борги у прочитанні

культурологами. Ось тут і прислужиться читачеві і спеціалістові

історіософської та культурологічної спадщини істориками, філософами,

одного з найбільших українських митців минулого століття.

дбайливо підготовлений працівниками Державної бібліотеки України

для юнацтва біобібліографічний покажчик.

материковій Україні. Євгену Маланюку неймовірно поталанило на

дослідників і шанувальників. Він насправді потужно повернувся на

Батьківщину своїми поезіями, есеями, статтями, публіцистичними

працями. Нам залишається лише долучитися до творчої спадщини