"ЦАР ЛІСУ, БАГАТИР-ХУДОЖНИК"
Шишкін Іван Іванович (1832-1898), російський художник-пейзажист, живописець, гравер.Іван Іванович Шишкін народився 13(25) січня 1832 року в провінційному містечку Єлабуга В'ятської губернії в Росії. Це північ країни, з неймовірно красивою природою, величними та могутніми лісами, безкрайніми полями, ріками. Саме краса рідної природи спонукала молодого Шишкіна до малювання.
Батько його, Іван Васильович Шишкін, небагатий купець, був великим ревнителем старовини. У 1844 році він віддав сина в казанську гімназію, там майбутній художник незабаром знайшов товаришів, з якими «міг малювати й міркувати» про мистецтво. Однак уклад гімназії, за словами самого Шишкіна, перешкоджав його прагненням і схильностям, і після літніх канікул 1848 року він не повернувся до навчання. Пізніше, у 1852 році вступив до Московського училища живопису, скульптури і зодчества і одержує гарну підготовку під керівництвом А.Н. Мокрицького. Закінчивши навчання у цьому закладі, з 1857 року продовжував освіту в Петербурзькій Академії Мистецтв, де числився учнем професора С.М. Воробйова. Уже в перший рік перебування в академії йому були присуджені дві малі срібні медалі за класний малюнок і за вид в околицях Санкт-Петербурга.
У 1858 році він отримав велику срібну медаль за вид на Валаамі, в 1859 році — малу золоту медаль за пейзаж з околиць Санкт-Петербурга і, нарешті, в 1860 році — велику золоту медаль за два види місцевості Кукко, на Валаамі і право на закордонне відрядження. Однак він не поспішає за кордон і навесні 1861 року відправляється в Єлабугу, де багато пише на природі.
За кордон Шишкін їде в 1862 році. Берлін і Дрезден не справили на нього особливого враження: позначалася й туга за батьківщиною. У 1863 році в Цюріху Шишкін відвідує майстерню живописця й гравера Р. Коллера, де знайомиться із технікою офорта.
Гірські пейзажі Швейцарії залишили художника байдужим; незабаром разом із вихованцями академії Л.Л. Каменевим і Є.Е. Дюкером Шишкін починає працювати в Тевтобургському лісі біля Дюссельдорфа. Виконані пером малюнки привернули увагу численних цінителів мистецтва.
Серед російських пейзажистів Шишкіну, безперечно, належить місце самого сильного художника. У всіх своїх творах він є дивним знавцем рослинних форм. Щоб він не відображав у своїх полотнах, берези, дуби, сосни, ялини, все, що знаходиться під деревами, каміння, трава, вода, все настільки реалістично зображено, що з'являється відчуття наче ми знаходимося у цьому лісі, відчуваємо його життя.
Картини та малюнки його настільки численні, що посилання навіть на найважливіші з них зайняло б занадто багато місця; особливо багато розійшлося їх між любителями мистецтва після влаштованої в 1891 році ретроспективної виставки робіт художника за сорок років його діяльності та розпродажі після його смерті того, що залишилося в його майстерні. Досить буде згадати про твори, що знаходяться в публічних колекціях. Усього багатшими ними московська Третьяковська галерея. У ній є картини: «Рубка лісу», «Полудень в околиці Москви», «Сосновий ліс», «Горілий ліс», «Жито», «Дебрі», «Пасіка», «Смерековий ліс» та «Ранок у сосновому лісі» і, крім того, сімнадцять майстерень малюнків. Російський музей володіє картинами: «Корабельна гай», «Полянка з соснами», «Лісова глушина» і «Поляна», п'ятьма етюдами і двома малюнками. У Московський публічний музей надійшли, за заповітом К. Солдатенкова, картина «Вид на околицях Москви» і один малюнок.
Батько його, Іван Васильович Шишкін, небагатий купець, був великим ревнителем старовини. У 1844 році він віддав сина в казанську гімназію, там майбутній художник незабаром знайшов товаришів, з якими «міг малювати й міркувати» про мистецтво. Однак уклад гімназії, за словами самого Шишкіна, перешкоджав його прагненням і схильностям, і після літніх канікул 1848 року він не повернувся до навчання. Пізніше, у 1852 році вступив до Московського училища живопису, скульптури і зодчества і одержує гарну підготовку під керівництвом А.Н. Мокрицького. Закінчивши навчання у цьому закладі, з 1857 року продовжував освіту в Петербурзькій Академії Мистецтв, де числився учнем професора С.М. Воробйова. Уже в перший рік перебування в академії йому були присуджені дві малі срібні медалі за класний малюнок і за вид в околицях Санкт-Петербурга.
У 1858 році він отримав велику срібну медаль за вид на Валаамі, в 1859 році — малу золоту медаль за пейзаж з околиць Санкт-Петербурга і, нарешті, в 1860 році — велику золоту медаль за два види місцевості Кукко, на Валаамі і право на закордонне відрядження. Однак він не поспішає за кордон і навесні 1861 року відправляється в Єлабугу, де багато пише на природі.
За кордон Шишкін їде в 1862 році. Берлін і Дрезден не справили на нього особливого враження: позначалася й туга за батьківщиною. У 1863 році в Цюріху Шишкін відвідує майстерню живописця й гравера Р. Коллера, де знайомиться із технікою офорта.
Гірські пейзажі Швейцарії залишили художника байдужим; незабаром разом із вихованцями академії Л.Л. Каменевим і Є.Е. Дюкером Шишкін починає працювати в Тевтобургському лісі біля Дюссельдорфа. Виконані пером малюнки привернули увагу численних цінителів мистецтва.
Серед російських пейзажистів Шишкіну, безперечно, належить місце самого сильного художника. У всіх своїх творах він є дивним знавцем рослинних форм. Щоб він не відображав у своїх полотнах, берези, дуби, сосни, ялини, все, що знаходиться під деревами, каміння, трава, вода, все настільки реалістично зображено, що з'являється відчуття наче ми знаходимося у цьому лісі, відчуваємо його життя.
Картини та малюнки його настільки численні, що посилання навіть на найважливіші з них зайняло б занадто багато місця; особливо багато розійшлося їх між любителями мистецтва після влаштованої в 1891 році ретроспективної виставки робіт художника за сорок років його діяльності та розпродажі після його смерті того, що залишилося в його майстерні. Досить буде згадати про твори, що знаходяться в публічних колекціях. Усього багатшими ними московська Третьяковська галерея. У ній є картини: «Рубка лісу», «Полудень в околиці Москви», «Сосновий ліс», «Горілий ліс», «Жито», «Дебрі», «Пасіка», «Смерековий ліс» та «Ранок у сосновому лісі» і, крім того, сімнадцять майстерень малюнків. Російський музей володіє картинами: «Корабельна гай», «Полянка з соснами», «Лісова глушина» і «Поляна», п'ятьма етюдами і двома малюнками. У Московський публічний музей надійшли, за заповітом К. Солдатенкова, картина «Вид на околицях Москви» і один малюнок.
Немає коментарів:
Дописати коментар