"СТРІЛЕЦЬКИЙ СУРМАЧ"

Миха́йло О́рест Гайворо́нський - український композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч, творець багатьох популярних стрілецьких пісень; головний диригент та інспектор військових оркестрів  Армії УНР (1920).

Народився 15 вересня (за іншими даними 1 вересня) 1892 в Заліщиках. Його мати знала багато українських пісень, сама гарно співала, батько любив грати на сопілці. Наука гри на скрипці і музичної теорії почалася, коли Михайлу було 8 років. Вчив його брат тітки Василь Цалинюк.

Після закінчення народної школи поступив на навчання в Заліщицьку учительську семінарію. Там поширив свої знання музичних інструментів. На формування музично-естетичних поглядів, композиторської творчості Михайла Гайворонського мали вплив заліщицькі вчителі Василь Цалинюк, органіст Ф. Коньор, священик І. Туркевич та професор Е. Старжинський. На 17-му році життя вів мішаний та чоловічий хори семінарії та семінарський оркестр. Працював також з сільськими оркестрами у Старих Заліщиках, Добровлянах і в Блищанці.

З юнацьких років Михайло зазнав на рідній землі національної нерівності, тому використав першу нагоду, щоб змінити польське звучання свого прізвища (Гавронський) — українським.

Перші композиторські спроби й успіхи Гайворонського пов'язані з 1910-м роком. До його найраніших творів належать: хорова композиція на слова із збірки М. Шашкевича «Ой, вилетів орел». Її виконав заліщицький хор 1911 року. 1910-го року диригує оркестром товариства «Січ».

1912-го випускник семінарії Гайворонський почав працювати учителем в Зашкові неподалік Львова. Одночасно студіював музику у Вищому музичному інституті імені Лисенка. На великому концерті у Львові, присвяченому 100-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, Михайло Гайворонський диригував учительським хором котрий, у тому числі, виконав його перші твори на слова О. Олеся.

Репертуар оркестру поповнювався музичними творами Антіна Баландюка — підхорунжого, музиканта, композитора; Ярослава Барнича — композитора-диригента, учасника струнного квартету, автора музики до оперет «Гуцулка Ксеня», «Шаріка»; Богдана Крижанівського, Романа Купчинського, Левка Лепкого — авторів багатьох стрілецьких пісень.

Першим музичним твором, який виконав оркестр, був «Сокільський марш». Також виконували «Французький марш», та «Коломийковий похід» котрий записав Роман Лесик. Гайворонський склав власні марші: «1-й Стрілецький Похід», «2-й Стрілецький Похід», «Стрипа-марш», «В дорогу», «Їхав козак», «За рідний край» («Ми йдемо в бій») та інші. Пізніше розучили гімн «Ще не вмерла України», «Сальватор марш», «Молитву», «Похоронний марш», «В'язанку народних пісень» тощо.

Від 1918-го візитатор військових оркестрів УГА, керівник оркестру Українського театру в Кам'янці-Подільському, Театру Миколи Садовського (1919). На початку 1920-х років викладав у Вищому музичному інституті імені М. В. Лисенка у Львові, працював учителем музики у дівочій гімназії, диригентом з'єднаних хорів «Боян» та «Бандурист», брав активну участь у музичному житті.

До найвідоміших з композицій Гайворонського належать понад 30 стрілецьких пісень (кілька на власні тексти), рапсодія «Довбуш», увертюри, танці та марші для духового оркестру. Серед них: 

      Їхав стрілець на війноньку

      Гей, там на горі Січ іде

      Йде січове військо

      Коли ви вмирали, вам дзвони не грали

      Сповнилась міра, кров братів

      Ой впав стрілець

      Від Синього Дону до Сивиx Карпат

      Живи, Україно (на лірику Олеся)

      та інші. 

В Америці були створені «Симфонічне алегро», вальс «Червона калина», квартет «Морозенко», «Різдв'яна сюїта» і «Коломийка» для скрипкового тріо, скрипкові твори «Елегія», «Колискова», «Пісня без слів», «Серенада», «Сонатина».  

Перу композитора належать також хорові збірки «Колядки та щедрівки», «Гуцульське Різдво», дві Служби Божі, два «Іже Херувим». З театральної музики — найвідоміша його музика до п'єс «Вій», «Довбуш» та «Гетьман Дорошенко».

У Заліщиках іменем М.Гайворонського названо вулицю; йому встановлено пам'ятник (1992; скульптор М.Невеселий)