А СКІЛЬКИ ЩЕ РОЛЕЙ НЕ ЗІГРАНИХ.

Мар’ян Михайлович Крушельницький – відомий український актор, режисер, театральний діяч, педагог, один із засновників українського театру. Народний артист УРСР та СРСР.Народився 19 квітня 1897 р. в с.Пилява, нині Бучацький район Тернопільської області, в родині галицьких селян Михайла Антоновича та Марії Йосипівни Крушельницьких. Племінник великої української оперної співачки Соломії Крушельницької.У віці трьох років з батьками переїхав до села Глещава, де навчався у парафіяльній школі. Згодом продовжив навчання у Теребовлянській, Львівській українській, Тернопільській українській гімназіях.Був учасником трупи «Тернопільські театральні вечори»; Українського театру (м. Тернопіль); Нового Львівського театру. Служив у театрі товариства «Руська бесіда». Наприкінці 1923р. театр «Руська Бесіда» було закрито, незабаром у Галичині були ліквідовані всі українські культурні установи та заклади.М.Крушельницький переїхав до Праги, де вступив на філософський факультет Празького університету. У 1924 р. прибув до Української РСР, вступив до театру «Березіль» у Києві (з 1926 р. — в Харкові), працював разом із режисером-постановником і художнім керівником театру Лесем Курбасом, якого вважав своїм учителем, а також з акторами Наталією Ужвій, Амвросієм Бучмою, Данилом Антоновичем.У Харкові 1928 р. вперше заявив про себе як театральний режисер — постановкою п'єси В. Катаєва «Квадратура кола» на сцені театру «Веселий Пролетар».У 1933—1952 рр. був художнім керівником, режисером і актором Харківського українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка.У 1952—1963 рр. – головний режисер і актор Київського академічного драматичного театру ім. Івана Франка.Найбільші акторські досягнення — ролі Омелька і Борулі в п'єсі «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого; Падури в п’єсі «Маклена Граса» М. Куліша; Ліра («Король Лір» В. Шекспіра). Режисер вистав «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького; «Ярослав Мудрий» І. Кочерги та інших. Знімався в багатьох кінофільмах — «Мартин Боруля», «Суєта», «Ягідка кохання»…З 1952 р. і практично до останніх днів життя викладав у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, вів курси режисури та акторської майстерності.Відзначений численними радянськими нагородами. Помер 5 квітня 1963 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.Ролі: Аманд («Молодість» М. Гальбе, Новий львівський театр), Валер, Оргон («Тар­­тюф» Ж.-Б. Мольєра),Енґстранд, Док­­тор Ранк («Привиди», «Нора» Г. Ібсена; усі – Театр т-ва «Руська бесіда» у Львові), Кукса («Пошились у дурні» М. Кропивницького),Побєдоносцев («Пролог» С. Бондарчука, Леся Курбаса),Малахій, Дядько Тарас, Падур («На­­родний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса» М. Куліша),Малоштан («Диктатура» І. Микитенка),Боцман Бух­­та, Бублик («Загибель ескадри», «Платон Кречет» О. Корнійчука),Швандя («Любов Ярова» К. Треньова),Щаслив­­цев, Мурзавецький («Ліс», «Вовки та вівці» О. Островського),Тев’є («Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом),Ко­­роль Лір (однойм. п’єса В. Шекспіра);У кіно – Полковник («Коліївщина», 1933; реж. І. Кавалерідзе), Омелько («Мартин Боруля», 1953; реж. О. Швачко, Г. Юра), Тарабанов («Суєта», 1956; реж. М. Афа­­насьєва), Андрій Волик («Кривавий сві­­танок», 1957; реж. О. Швачко).Вистави:«Царевич» Г. Запольської (1919, Новий львів. театр),«Мартин Бо­­руля» І. Карпенко-Карого (гол. роль), «На полі крові» Лесі Українки, «Ро­­ман­­тичні» Е. Ростана (Тернопільський український театр, 1921; роль Бергамена),«Гедда Габлер» Г. Ібсена (разом із О. Загаровим, Театр т-ва «Руська бесіда» у Львові, 1923; роль Тесмана),«Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (Харківський те­­атр музичної комедії, 1930),«Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького (1936, роль Івана),«Правда» (1937, роль Леніна),«Богдан Хмельницький» (1939, роль Дяка Гаврила),«Макар Діброва» (1948) і «Над Дніпром» (1960) О. Кор­­нійчука,«Гроза» О. Островського (1938),«Євгенія Ґранде» за О. де Бальзаком (1940, у спів­авт. із Р. Черкашиним),«Мо­­лода гвардія» за О. Фадєєвим (1945),«Ярослав Мудрий» І. Кочерги (1946; Сталін. премія, 1947),«Єгор Буличов та інші» М. Горького (1947, гол. роль),«Навіки разом» Л. Дмитерка (1948),«Персональна справа» О. Штейна (1956, роль Полудіна).