Нарешті з'явився цар...

            130 років від дня народження живописця МАРКА ЗАХАРОВИЧА ШАГАЛА

Графік, живописець, театральний художник, ілюстратор, майстер монументальних і прикладних видів мистецтва.

Один із лідерів світового авангарду ХХ століття, Шагал зумів органічно з'єднати древні традиції іудейської культури із сучасним новаторством.

Інтерес до живопису

Шагал Марк Захарович (справжнє по батькові Хацкелевич) народився 24 червня (6 липня) 1887 року в місті Вітебськ, Республіка Білорусь, у межах осілості, які були визначені ще Катериною II для компактного проживання євреїв. Його батько працював на складі, де коптили оселедець, а мати тримала власну крамницю, у якій продавався цей самий оселедець. Спочатку Марк учився в школі при синагозі, а пізніше його влаштували у світську гімназію. Усього в родині було вісім дітей. Марк був первістком. Восени 1900 року хлопець поступив у міське чотирьохкласове училище з ремісничим класом. В 17 років він "залишив" цей навчальний заклад.

Незважаючи на те, що для Марка навчання не було улюбленою справою, саме в цей час у юнака прокинувся інтерес до живопису. Марка приймає у свою студію знаменитий вітебський художник Юдель (Юрій) Пен. Тільки два місяці відвідує Шагал цю студію, сумлінно змальовуючи гіпсові голови й орнаменти, строго корячись усім вимогам і вказівкам учителя. Але цих місяців виявилося досить, щоб маестро полюбив свого учня. Що ж стосується Шагала, то він до останніх днів свого життя боготворив першого вчителя.

Пішовши від Пена майбутній художник став працювати ретушером, але живопис як і раніше був головним у житті парубка. Разом з Юделем Пеном він ходив на етюди. В 1907 році Марк Шагал переїхав до Санкт-Петербургу, де познайомився з Леоном Бакстом (який тоді був наймоднішим театральним оформлювачем) і став частим відвідувачем його художньої студії. У ті роки Шагал написав такі картини, як "Мрець" (1908) і "Наречена в чорних рукавичках" (1909).

Навчання у Франції

Одним із перших помітив, виділив і став заступником початківця Шагала відомий російський юрист і суспільний діяч Максим Вінавер. Саме він восени 1910 року надав Марку стипендію в розмірі 125 франків на місяць для продовження навчання у Франції. Через півтора роки Шагал найняв приміщення під власну студію на околиці Парижа, у Ла Руше, де проживала місцева богема. Там молодий художник познайомився з поетами-авангардистами Блезом Cентраром, Максом Якобом і Гійомом Апполінером, експресіоністом Сотеном, колористом Делонеєм і кубістом Жаном Метцзінгером. Така компанія була плідним ґрунтом для розвитку будь-якого напрямку в мистецтві. Тоді Шагал початків демонструвати й розвивати свою унікальну художню техніку, зачатки якої проявлялися ще в Петербурзі. За чотири роки в Парижі Марк Шагал написав "Я й село" (1911), "Автопортрет із сімома пальцями" (1912), "Скрипаль" (1912) та інші картини. Часто в його полотнах фігурували непомітні герої приємної зовнішності, зі східним типом обличчя й кучерявим волоссям, у яких неважко впізнати автора. Шагал кілька разів брав участь у Паризьких художніх салонах (Paris Salon des Independants і Salon d'Automne).

І, нарешті, в 1914 році в Берліні пройшла його перша персональна виставка в галереї "Штурм" (Der Sturm). Марк Шагал уразив художню громадськість Німеччини. Після цього успіху він повернувся на батьківщину, у Вітебськ, де й застав початок Першої Світової війни. Там він робив замальовки в реалістичному стилі, наприклад, "Рабин із Вітебська" (1914).

Весілля

25 липня 1915 року відбулося весілля Марка з Беллою (Бертою) Розенфельд, дочкою багатого торговця ювелірними виробами. Із цього моменту дружина стала частою героїнею його картин, таких як "Подвійний портрет зі склянкою вина" (1917) і "День народження" (1915-23). Марк Шагал з юнацькою пристрастю кохав Беллу всі 29 років їхнього спільного життя. Вона була для нього не тільки коханою жінкою, матір'ю його дочки й охоронницею сімейного вогнища, а й натхненницею.

Через Першу Світову війну, яка почалася незабаром, Шагал знову виїхав у Париж. Його мобілізували в армію. У цій ситуації допоміг брат Белли, який очолював один із відділів Центрального військово-промислового комітету в Петрограді. Робота в ньому заміняла військову службу, тому новоспечений родич забрав у свій відділ художника. Чиновницька служба зовсім не приваблювала Шагала, зате давала йому можливість періодично їздити у Вітебськ і проводити там чимало часу.

Художнє училище у Вітебську

Жовтневі події 1917 року застали Марка в Петрограді. Його кандидатуру висувають у міністерство мистецтва. Але замість місця в міністерстві Шагал віддав перевагу рідному місту.

У Вітебську художник з'явився у вересні 1918 року з мандатом уповноваженого в справах мистецтв Вітебської губернії. Головним завданням, яке поставив перед собою Шагал - організація Художнього училища. І завдяки величезному ентузіазму й клопотанням Марка училище було відкрито наприкінці 1918 року. Офіційне відкриття навчального закладу відбулося 28 січня 1919 року. Очолив народну художню школу на прохання Марка Захаровича його колишній учитель по училищу Мстислав Добужинський, а сам Шагал - одну з майстерень.

У лютому 1919 року Добужинський повернувся в Петроград. Марку Шагалу довелося очолити навчальний заклад. У стінах училища були представлені й вільно функціонували керівництва й майстерні всіх напрямків від "лівих" до "правих" включно. 29 липня 1920 року художник разом із родиною виїхав у Москву, зовсім не підозрюючи про те, що назавжди розстається зі своїм улюбленим містом.

Ілюстрації до книг

В 1923 році Шагал із сім'єю переїхав у Париж. Одним з аспектів творчості Марка Захаровича була графіка, який він учився в Берліні. Після прибуття в Париж художник познайомився з видавцем Амбруазом Волларом, спілкування з яким поклало початок новому періоду у творчості митця. Воллар відразу запропонував Шагалу працювати над ілюстраціями до французького видання "Мертвих душ" Гоголя. Через три роки вони почали новий проект - видання "Байок" Жана де Лафонтена з ілюстраціями Шагала в стилі XVIII століття. Спочатку художник хотів виконати ілюстрації аквареллю, однак вони виявилися непридатними для друку, тому він вернувся до чорно-білої техніки. До 1931 року 100 ескізів для "Байок" були готові. Наступним їхнім спільним проектом стала ілюстрована Біблія. До 1939 року Шагал завершив 66 ескізів. Але смерть Воллара й початок Другої Світової війни змусили компанію призупинити роботу над проектом. Проте, Шагал продовжував малювати, і до 1945 року в нього були виконані 105 ескізів. Після війни паризький видавець Терьяд почав поступово відновлювати наробітки Воллара, які той не встиг реалізувати. Так, в 1948 році були видані "Мертві душі", в 1952 - "Байки", а в 1956 - Біблія. Природно, усі вони містили барвисті ілюстрації Марка Шагала.

За час роботи з Волларом Шагал побував у багатьох країнах у пошуках натури для своїх композицій: на французькій Рив'єрі в 1926 році, у Палестині в 1931 році, у Голландії, Іспанії, Польщі й Італії.

Мемуари "Моє життя"

Ще в 1922 році в Берліні Марк Шагал познайомився із власником картинної галереї й видавцем П.Кассірером, який вирішив видати мемуари художника з його власними ілюстраціями. Через затримку з перекладом тексту на німецьку мову в 1923 році Кассірер видав тільки ілюстрації у вигляді окремого альбому. Перше повне видання мемуарів було здійснено в 1931 році паризьким видавництвом "Стік" у перекладі на французьку Белли Шагал. З тих пір "Моє життя" Марка Шагала неодноразово перевидавалося на багатьох європейських мовах. Російською мовою видання вперше випущено в 1994 році московською фірмою "Елліс Лак" і проілюстровано малюнками й офортами "Будинок на Песковатіках", "Вулиця", "Будинок на вулиці Покровській", "Вітебськ. Залізнична станція" і іншими.

"Досить, не хочу бути ні вчителем, ні директором. Хочу писати картини" - написав Марк Шагал у своїй книзі.

Еміграція в США

В 1933 році в Базелі, Швейцарія, пройшла грандіозна виставка робіт Шагала, яка закріпила його популярність у Європі. З початком війни художник переїхав у Луару, а з наближенням німців до Франції переміщався все далі на південь країни. Нарешті, в липні 1941 року, коли загроза концтабору стала очевидною, Шагал із родиною емігрував у США. Кілька наступних років він жив у Нью-Йорку або його околицях, продовжуючи працювати над картинами, задуманими ще в Європі. Типовою роботою цього періоду стала картина "Пір'я й квіти" (1943).

В 1944 році вмерла дружина Белла. З тих пір її образ став часто з'являтися у творчості Шагала: "Навколо неї" (1945), "Весільні свічі" (1945), "Ноктюрн" (1947). В 1945 році в Нью-Йорку проходила підготовка до балету Ігоря Стравінського "Жар-птиця", над костюмами й декораціями до якого працював Марк Захарович. А в 1946 році в Музеї Сучасного Мистецтва пройшла масштабна виставка Шагала. Ці дві події докорінно змінили думку американської критики про художника - поблажливість змінилася трепетним захватом.

Любов до рідного міста

Залишившись волею випадку назавжди за кордоном, Марк Захарович 15 років не приймав французького громадянства, все ще сподіваючись колись повернутися на батьківщину.

Довідавшись про страшну долю рідного міста, яке за три роки німецько-фашистської окупації було майже повністю зруйноване і втратило все населення, Шагал написав "Лист моєму рідному Вітебську". Його було опубліковано 15 лютого 1944 року в одній з американських єврейських газет.

Вітебські вулиці й площі, пам'ятники архітектури й закохані зображені на багатьох роботах Марка Шагала. Виступаючи на відкритті виставки в Третьяковській галереї влітку 1973 року, він сказав: "У мене немає жодної картини, на якій ви не побачите фрагменти моєї Покровської вулиці. Це може бути, і недолік, але аж ніяк не з мого погляду". Рідне місто стало тим джерелом, з якого художник усе довге життя черпав натхнення й сюжети для робіт.

Друга молодість

В 1948 році Шагал повернувся у Францію (спочатку в Париж, а потім улаштувався на Рив'єрі). В 1952 році 65-літній Марк Шагал женився на Ваві Бродській. У його житті почалася друга молодість. З 1953 по 1956 рік художник багато малював види Парижу, не забуваючи при цьому рідний Вітебськ. В 1958 році Шагал був запрошений для оформлення постановки балету Равеля "Дафніс і Хлоя". У тому ж році він створив кілька мозаїк і вітражів для католицького храму в Меці, а потім і для синагоги при медичному центрі в Єрусалимі. В 1964 році Шагал розробив скляний фасад будівлі ООН у Нью-Йорку й проект нового внутрішнього оформлення Paris Opera, а через два роки завершив роботу над фресками в New York Metropolitan Opera. В 1967 році Марк Захарович брав участь як художник у постановці "Чарівної флейти" Моцарта в Мetropolitan Opera. В 1973 Шагал відвідав Москву й Ленінград у зв'язку з виставкою своїх робіт у Третьяковській галереї. В 1973 році в Ніцці відкрився Музей Марка Шагала, а в 1977 році в Луврі з'явилася персональна експозиція робіт художника.

Визнання на батьківщині

Марк Шагал жив до кінця життя на французькій Рив'єрі. 28 березня 1985 року художник помер у Сен-Поль-де-Ванс (Приморські Альпи, Франція).

За своє довге життя (98 років) Шагал багато чого пізнав: невдачі й успіх, напівголодне існування й матеріальне благополуччя, байдужість і всесвітню славу. Тільки одного при житті він був повністю позбавлений - визнання на батьківщині. І дуже через це страждав. Але часи зміняються. У січні 1991 року пройшли перші дні Шагала на батьківщині. У червні наступного року на Покровській вулиці відкритий пам'ятник художнику, а на його будиночку - меморіальна дошка. Проводяться у Вітебську Шагаловські пленери й музичні фестивалі…