Пересопницьке
Євангеліє
Про що може розповісти давній
рукопис? Найчастіше у нього немає ні автора, ні назви. Пересопницьке
Євангеліє – одна з небагатьох рукописних книг, історія створення якої описана в
самому рукописі.
Пересопницьке Євангеліє
було написано в 1556–1561 роках у монастирі князів Заславських при церкві
Святої Троїці та в Пересопницькому монастирі на Волині (зараз Ровенська
область).
Із тексту Євангелія дізнаємося,
що ця величезна робота була виконана двома ченцями: протопопом Михайлом
Васильовичем Саноцьким і архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм.
Перекладачі подбали, щоб нащадки знали про фундаторів цієї праці, а також і їхню
особисту подвижни цьку працю. Перший лишив своє ім'я в кінці кожного Євангелія:
в Євангеліях від Матвія і Іоанна він назвав себе "Михаилом Ва сильевичем,
протопопом Саноцким", в Євангелії від Марка – "многогрешным рабом
Михаилом", а в Євангелії від Луки – "писарем Михаилом Васильевичем из
Санока". Другий засвідчив свою авторську роботу такими словами: "Тыи
книгы чтыри Евангелия святое устроены кроткимъ, смиреннымъ и боголюбивымъ
иеромонахом Григорием Архимандритомъ Пересопницким".
Невідомо, яку освіту отримали Гри
горій Пересопницький і Михайло Саноцький, але судячи із якості перекладу і
приписок, вона була достатньо високою як на той час. Григорій Пересопницький і
Михайло Саноцький зробили свій переклад "для лепшего выразумления люду
христианского посполитого".
Рукопис Пересопницького Євангелія
становить собою книгу, переплетену в дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом.
Написано воно чорнилами на пергаменті красивим письмом. Приписки, вставки
і післямови виконані, як висловилися автори, "дробнымъ письмомъ".
Заголовки написані золотою в'яззю. Під сторінками в кожному із чотирьох
Євангелій відмічені червоними чорнилами так звані зачала, які пояснюють, як
потрібно читати тексти в церкві. Книга складається із 63 зошитів і 960
сторінок.
Пересопницьке Євангеліє є першою
в Україні церковною книгою, перекладеною із книжної церковнослов'янської на
староукраїнську мову: із "языка болъгарского на мову рускую". Початок
цій роботі поклали монахи Троїцького монастиря у селі Двірці (на Рів
ненщині) у 1556 р., а завершили ченці Пересопницького монастиря (також на
Рівненщині) у 1561 р.
Пересопницьке Євангеліє не
було опосередкованим явищем, а відбивало один із етапів
східнослов'янського православного самоусвідомлення, а також і становлення
української мови. Звичайно, це ще не та українська мова, яку ми знаємо після
Івана Котляревського. В ній багато чого зберігалося від давньоруської, помітні
також впливи польської мови і навіть чеської, слова і вирази якої
вживалися у польській мові до XVI ст. разом з тим перекладачі внесли у працю
нові риси народної розмовної мови XVI ст., причому не лише в лексику, але й у
фонетику та граматику.
Пересопницьке Євангеліє було
написане в часи пошуку українцями власної культурної, мовної та релігійної
ідентичності.
Дивно, але про Пересопницьке
Євангеліє пам'ятали та користувались ним протягом століть. Обкладинку рукопису
змінювали не менше ніж три рази. На сторінках є позначки, зроблені
різними мовами, які належали до різних епох. На перших сторінках – напис
українською мовою, зроблений І.Мазепою, про передачу Євангелія єпископу
Переяславському. Є також написи латинською мовою, це свід чить про те, що
певний час рукопис знаходився в Переяславській семінарії. Вже у ХХ ст.
Євангеліє знаходилось у Полтавській бібліотеці, потім у музеї Києво-Печерської
лаври.
Припускали, що в роки Великої
Вітчизняної війни Євангеліє було знищено. Знайшов рукопис професор
Київського університету С.І Маслов в архіві Києво-Печерської лаври
в невеличкому сундучку. Чиїсь добрі руки врятували цей безцінний скарб. За
ініціативою професора книгу передали до Національної бібліотеки України
ім. В.Вернадського.
Під час інавгурації
президента України в грудні 1991 р. Пересопницьке Євангеліє було вперше
використано як символ державності. На ньому присягав на вірність Україні Леонід
Кравчук. Саме з того часу з'явилась традиція присягати на цій книзі
Президентам України.
У серпні виповнюється 450
років Пересопницькому Євангелію, і тому 2011 рік оголошений Роком
Української Першокниги.
В історії кожного народу
знайдеться небагато книг, які він через віки зберігає й
відносить до особливих, знакових, символічних, вважає їх своїми реліквіями та
священною па м'яткою. Пересопницьке Євангеліє належить саме до таких книг.
Немає коментарів:
Дописати коментар