Прем'єрний  спектакль  «Легенда про  Параску»

Професійні артисти і аматорські колективи виступаючі в стінах бібліотеки, завжди привертають увагу не тільки постійних читачів ,  але і не записаних до бібліотеки жителів міста. Спектакль , що відбулася на цьому тижні , не став  винятком.  Прем'єрний  спектакль  «Легенда про  Параску» показав самодіяльний  колектив « Прометей ». Режисер-постановник - художній керівник театру Інеса Федосова .

Переконливі образи, захоплюючий сюжет і гра акторів  зуміли захопити увагу глядачів з перших же хвилин.  Глядачі  із захопленням сприймали  історію, що ожила в бібліотеці, – легенду, яку можна назвати нематеріальною культурною спадщиною нашого міста.

У давнину турецький намісник Узун-паша загорівся пристрастю до красивої української дівчини з бідної християнської сім'ї – Параски. Красуня відкинула всі натиски невгомонного закоханого і не зрадила свою віру. За це її упекли в темницю однієї з башт цитаделі. Коли в черговий раз паша з'явився до полонянки, руки дівчини самі звільнилися від ланцюгів, і вона вільно вийшла на волю. Здивовані турки немов остовпіли, а Параска втекла. Параска молилася про позбавлення від яничар, що переслідували її та, коли вони наздогнали дівчину, камінь під нею розверзав, прийнявши в свої надра, а на цьому місці забив джерело з холодною і цілющою водою. Турки так і залишилися на тому ж місці, перетворившись на кам'яних стражників. А джерело з дуже смачною цілющою водою б'є і понині. За легендою, святий мученик Іоан Сочавський брав з нього воду, і тепер джерело іменується в його честь.

 Нагородою виконавцям і бібліотекарям, котрі організували показ вистави, стали вдячні оплески.

Міжнародний день щастя

Чим старше ви стаєте, тим більш, просто зобов’язані бути щасливішим! Щасливі люди живуть довше. Дослідники старіння з Інституту Альберта Ейнштейна виявили, що 243 учасника-довгожителя мали позитивне ставлення до життя..

Щастя - річ суб’єктивна. Те, що одного радує, в іншого може викликати зовсім іншу реакцію. Але все ж прослуховування сумної музики, схоже, у багатьох людей по всьому світу піднімає рівень щастя. Одне дослідження показало, що це дозволяє регулювати негативний настрой, а також заспокоює людей.

Формулюючи цілі, краще виражатися дуже конкретно і ставити цілі реально досяжні. Тоді ви неодмінно будете щасливішими!

Будь-яка людина прагне бути щасливою, або хоча б зовсім не проти того, щоб бодай зрідка, але відчувати такий стан, при якому присутнє почуття найбільшого внутрішнього задоволення своїм власним буттям, повноти і осмисленості життя. Когось це почуття залишає дуже рідко, хтось, навпаки, вже й забув, що може відчувати щось подібне, але бути щасливою людиною здавалося б дуже просто і дуже природньо.

Увага до питань щастя супроводжувала людство протягом всієї його історії. Про це написано і сказано так багато, що напевно окремо взятій людині не вистачить і усього її життя, щоб ознайомитися з повним переліком думок і міркувань з цього приводу. Питання щастя впритул стосується і моментів внутрішньої свободи людини, і зовнішніх факторів, які супроводжують її життя, таких понять як совість і честь, почуття власної гідності. І навіть взагалі може бути тісно пов’язане зі, здавалося б, зовсім незначними причинами та обставинами, які у багатьох просто можуть викликати відверту іронічну посмішку. Щастя можна легко втратити або позбутися. А його подальше здобуття або повернення може коштувати людині великих і неймовірних зусиль, забирати неабияку кількість сил та часу.

Враховуючи, що прагнення до щастя є основоположною метою людства, Генеральна Асамблея ООН, за даними проекту DilovaMova.com, 28-го червня 2012  року, на своєму 118-му пленарному засіданні прийняла відповідну резолюцію, в якій запропонувала всім державам - членам і структурам самої системи організації Об’єднаних Націй, а також і іншим регіональним і міжнародним організаціям, широкому громадянському суспільству, включаючи як неурядові організації, так і приватних осіб, відзначати Міжнародний день щастя, і постановила щорічно проводити його 20-го березня.

За офіційним думку ООН, сприяння процесам сталого розвитку, справедливості та викорінення злиднів, більш комплексного та збалансованого підходу до економічного зростання, активне сприяння благополуччю всіх народів, невід’ємно стосується питань забезпечення щастя як для окремої особистості, так і для суспільства в цілому.

Підтримуючи дану ініціативу, ми щиро бажаємо всім і кожному бути щасливим! Нагадуємо, що навчитися радіти малому не так важко і під силу кожному з нас. Щастя і радість - це брати близнюки. Задовольняючись малим набагато легше отримати більше! Будьте щасливі, зі святом!

Шановні користувачі бібліотеки  та мешканці міста!

 Вперше  та безкоштовно  театр «Прометей» покаже  прем 'єру  вистави          

   «Легенда  о Прасковье» ( по легенде города Аккермана) у бібліотеці  

 ім. О. С. Пушкіна

19 березня вистава відбудеться о 13.30 

20 березня вистава відбудеться о 18.00

21 березня вистава відбудеться о 15.30

Максимум переживань,  атмосфера інтриги та емоційного напруження не зникає до самого кінця. Ця історія не залишить нікого байдужим. Відкрийте свої серця та переживайте разом з героями.

Довідки по телефону:  334-24

Шанує Тараса велика родина

до дня народження Тараса Григоровича Шевченко

6 березня в 4-Г класі ЗОШ №11  була проведена літературно-музична композиція «Шанує Тараса велика родина».

 Бібліотекарі  дитячого відділу Райнова Марія і Піркова Інна розповіли про життя і творчість Кобзаря. Охарактеризували різні періоди його життя починаючи з народження,супроводжуючи розповідь віршами і літературно-музичними композиціями. Діти із задоволенням переглянули сучасну відео версію колискової пісні,яку співала маленькому Тарасу його мати,мультфільм про дитинство та підлітковий вік «Мені тринадцятий минало»,з якої учні дізналися про нелегку кріпацьку долю письменника. Також з великою увагою був переглянутий відео ролик «Зоре моя вечірня»,де Тарас Григорович з любов'ю описує природу рідного краю. Але особливо припало до душі виповнення в сучасній пісенній обробці вірша «Заповіт»,яку діти запросили прослухати ще раз. Зустріч з творчістю відомого українського письменника Тараса Григоровича Шевченко стала для дітей яскравою подією.

Марія Пригара і її велика любов до дітей 

20 лютого Марії Аркадіївні Пригарі українській письменниці , перекладачу , лауреату премії імені Лесі Українки виповнилося 110 років від дня народження. 
Більше п'ятидесяти років творчого життя віддала Марія Аркадіївна Пригара літературній творчості для дітей. Її поетична та прозова спадщина стала класичним надбанням української дитячої літератури.
Щира, задушевна творчість Марії Аркадіївни Пригари - яскраве підтвердження тих слів, які вона написала у одному з своїх віршів:

Даруй мені ,доле , надію єдину,

Мов промінь незгасний , омитий грозою,

Що теж я на стежці л Д ишила іскрину,

Що теж я у світі була не чужою

За життя письменницею було зроблено дуже багато. Видано більше 50 книжок.
"Про щоб не писала Марія Пригара - про сиву давнину чи про суперечку двох школярів нею володіє одне: велика любов до дітей, бажання творити для них..." (І. Шкаровська, дитяча письменниця).
Марія Пригара розкрила перед читачем красу і багатство поетичного слова. Різноманітний та значний доробок письменниці і сьогодні користується незмінною увагою юних читачів. Діти залюбки читають оповідання, казки та вірші Марії Пригари.
Бібліотекарі дитячого відділу Колеснікова Тетяна та Піркова Інна завітали до ЗОШ №11 у 4-Б клас щоб провести літературно – поетичний мікс "Поетичний світ Марії Пригари".
Дуже сподобались маленьким читачам вірші авторки про шкільне життя дітей, щедро пересипані гумором, усмішками. В невеликих картинках шкільного життя діти впізнавали і самих себе. Читаючи ліричні вірші про природу, діти прониклися почуттям любові та турботи про все те, що нас оточує.
Діти ознайомилися з цікавими та прозаїчними книгами Марії Пригари: "Михайлик - джура козацький", "Козак Голота" та інші історичні оповідання.
Молодші читачі з захопленням прийняли участь в обговоренні ситуацій з шкільного життя однолітків , які так яскраво були представлені у збірці віршів М. Пригари «Школярі».
Чого б не торкалася письменниця Марія Аркадіївна Пригара - минулого чи сучасного, - її думки завжди з любов'ю були спрямовані до юних читачів. Вона дарувала своїм маленьким друзям прекрасні твори, осяяні любов'ю і теплом.

Вшанування героїв небесної сотні

Уже чотири роки  Україна живе іншим життям, іншими цінностями після тих подій, які розділили історію нашої країни на до і після.

Близько двох тисяч осіб вийшло на Майдан Незалежності з акцією протесту, після оприлюднення урядом Азарова рішення щодо призупинення процесу підготовки до підписання угоди про асоціацію України з ЄС.

Саме тоді, в перший день, народилося гасло “ Україна – це Європа ”, наш шлях – до європейських цінностей. Основною рушійною силою на Майдані була молодь і студентство. Саме вони змусили змінюватися все суспільство.

Уболівання за подальшу долю України, за її соборність і державну незалежність консолідувало країну. Євромайдан став тією дієвою формою волевиявлення мільйонів громадян, яке здивувало весь світ. Він виявився могутнім тестом на високу порядність, честь, гордість і нечуваний патріотизм.

Високу ціну заплатила Україна за свій європейський вимір на Майдані. Найбільш жорстоке протистояння відбулося між “ беркутівцями ” і патріотами країни 18-20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській, де переважно від куль снайперів, загинула майже сотня повстанців. Своє життя віддали найкращі представники нації, більшість з них – молоді, ті, хто лише починав жити. Відтоді загиблих учасників акції протесту стали називати Небесна сотня.

Серед Героїв Небесної Сотні є і наші краяни: Р.Гурик, І.Дмитрів, С.Дідич, І.Ткачук, М.Костишин, В.Шеремет, які поклали своє життя за Україну. Герої не вмирають – вони вдивляються у нас із фото і відео, знову і знову йдуть у свій останній бій.

Небесна Сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і вдячність за все, що її бійці зробили для нас. Вони пожертвували своїм життям за щастя інших, за кращу долю для своєї держави.
В пам'ять про полеглих за майбутнє України до дня вшанування трагічних подій на Майдані 18-20 лютого 2014 року в читальному залі

організована книжкову виставку - вшанування "Їх  прийняло небо, лишивши списки..."

Користувачі можуть ознайомитися з літературою, яка представлена на виставці.

Запрошуємо всіх бажаючих відвідати читальний зал дорослого відділу бібліотеки.
Не забути! Не зрадити!

Вони з нами – світлі воїни Небесної Сотні.

А український дух – ординцям не убити,
Народ наш був і є – в нас європейська путь!..
Бринить життя струна;
весна, і зійде жито.
Й герої серед нас, бо в пам’яті живуть!

Я.Ткачівський

  "З Україною в серці"

До 205-річчя від дня народження композитора

С.С. Гулака-Артемовського

(1813-1873)

Славетну сторінку в історії української культури відкрив Семен Гулак-Артемовський як композитор, оперний співак, драматург, творець першої української опери.

Семен Степанович Гулак-Артемовський наро­дився 4 лютого 1813 р. в сім’ї священика у містеч­ку Городище колишньої Київської губернії (нині — Черкаська обл.). Майбутній композитор навчався спочатку в Київському духовному училищі, потім у Київській духовній семінарії, був кращим її співаком.

У 1836 р. у житті С Гулака-Артемовського трапилась важлива подія, яка визначила його подальшу долю. Його спів почув й оцінив російський композитор Михайло Глінка та запросив юнака до Петербурга. Заняття з уславленим ком­позитором мали величезне значення у вокальній підготовці юнака.

З 1838 р. С Гулак-Артемовський співає у придворній капелі. Успіхи юного українця були разючі. Тому приймається  рішення відправити Семена Гулака-Артемовського на навчан­ня до Італії. Навесні 1839р. О. Драгомижський, М. Глінка, П. Степанов, В. Волконський влаштували благодійний концерт на користь С. Гулака-Артемовського. На зібрані кошти він поїхав для навчання у Флоренції та Па­рижі.

На флорентійській оперній сцені він виступав лише один сезон, а потім повернувся до Петербурга, де як соліст імператорської опери впродовж 22 років чарував своїм співом публіку.

Інколи Гулак-Артемовський виступав і як драматичний актор.

За свідченнями сучасників, Семен Гулак-Артемовський був також та­лановитим художником-мініатюристом. У 1854 р. він склав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії».

Світогляд С. Гулака-Артемовського формувався під впливом ідей Тараса Шевченка, і саме своєму духовному наставнику композитор присвятив пісню «Стоїть явір над водою».

У 1851 p. C. Гулак-Артемовський на сюжети українського життя написав вокально-хореографічний дивертисмент «Українське весілля», і сам виконував у ньому роль запорожця-бандуриста. У 1852, у свій бенефіс, Семен Степанович поставив власний водевіль «Ніч напередодні Івана Ку­пала».

Найважливіше досягнення С. Гулака-Артемовського — створення за власним лібретто першої української національної опери «Запорожець за Дунаєм». Сюжет твору підказав йому М. Костомаров. Прем’єра відбулася в 1863 р. у Маріїнському театрі Петербурга, наступного року — у Великому театрі в Москві. Рецензенти писали, що опера мала «блискучий успіх», відзначали народність опери, а також бездоганне виконання автором ролі Карася. Однак, через утиски української культури з боку уряду, царська цензура майже 20 років забороняла постановку опери. Українському глядачеві її вперше відкрив у 1884 p. M. Кропивницький, за­безпечивши цьому твору довге сценічне життя. Опера «Запорожець за Ду­наєм» приваблює мелодійністю му­зики, що увібрала барви українського пісенного мистецтва, колоритністю образів, соковитим народним гумором. Це творіння великого майстра стало міцним підґрунтям національного оперного мистецтва.

В 1864 р. С. Гулак-Артемовський назавжди залишає петербурзьку сцену і пе­реїжджає до Москви, де якийсь час виступає у Великому театрі.

Саме в Москві він вирішив активно зайнятися практичним лікуванням людей гіпнозом, у результативність якого глибоко вірив. Ще в Петербурзі співакові вдалося отримати офіційний дозвіл на таку діяльність.

У Москві С. Гулак-Артемовський оселився біля церкви Різдва у неве­ликому будиночку, який дуже швидко став широковідомим багатьом людям. За винятком неділі та релігійних свят, С. Гулак-Артемовський приймав щодня 30-40 пацієнтів, не беручи з них за сеанси гіпнозу жодної копійки. «Це не мистецтво, а дар, і я не маю права брати за нього винагороду», — говорив Семен Степанович. Майже десять років Гулак-Артемовський займався лікарською практикою.

Помер Семен Степанович 5 квітня 1873 p., похований у Москві на меморіальному Ваганьковському цвинтарі. На нагробку викарбувані слова: «Композитор, певец, автор оперы «Запорожец за Дунаем». 

До цієї події у читальному залі дорослого відділу було оформлено мистецький вернісаж « З Україною в серці.».