Уперше День Незалежності України відзначено 16 липня 1991 року — в пам'ять про те, що рік тому — 16 липня 1990 року — Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно того ж
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України».
8 червня 1991 року внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого у переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня — День незалежності України».
   Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на
Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня
незалежності України. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України».
   5 червня 1992 року Верховна Рада України постановила: у частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня — День незалежності України» замінити словами «24 серпня — День незалежності України». Тому від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.
Загалом основні святкування на державному рівні проходять у Києві, де традиційно Президент України дає урочистий прийом до Дня незалежності. Також перші особи держави покладають квіти до пам'ятників видатним українцям (переважно, до пам'ятників Володимиру Великому, Богдану Хмельницькому, Михайлові Грушевському і Тарасу Шевченку) та беруть участь в молитві за Україну, що традиційно відбувається у Софії Київській за участі представників усіх конфесій, наявних в Україні.

ДЕНЬ ПРАПОРА.

     До цього дня  в бібліотеці була оформлена міні-виставка "Державний прапор України, як символ миру".

     Це свято наша держава щороку відзначає 23 серпня. 

     Щоправда, раніше День Державного прапора святкували лише в Києві 24 липня. Саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято

над Київською мерією.

     День національного прапора України було встановлено "на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України" згідно з Указом другого президента України Леоніда Кучми "Про День Державного Прапора України" від 23 серпня 2004 року №987/2004.

     У 2009 році третій президент України Віктор Ющенко вніс зміни до цього указу, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.

10 серпня - День будівельника. Вітаємо!

Щороку в другу неділю серпня своє професійне свято відзначають працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України. Наші найщиріші вітання всім будівельникам!
День будівельника як професійне свято з'явився за часів СРСР. 6 вересня 1955 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про встановлення щорічного свята „Дня будівельника“». Уперше День будівельника відзначався в СРСР 12 серпня 1956 року.У незалежній Україні свято встановлено «…на підтримку ініціативи працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України…» згідно з Указом Президента України «Про День будівельника» від 22 липня 1993 р. № 273/93.
    В бібліотеці ім. О. Пушкіна  в читальному залі дитячого відділу молодших та старших класів були оформлені книжкові виставки-огляд до дня будівельника України під назвою "Будівельник - професія на всі часи".

Сьогодні, 28 липня, православні українці відзначають День Хрещення Київської Русі-України і День рівноапостольного князя Володимира.

День Хрещення Київської Русі-України відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 668/2008 від 25 липня 2008 року щорічно в цей день. Цього ж дня Православна церква вшановує пам'ять рівноапостольного князя Володимира - хрестителя Русі, з дня смерті якого в цьому році виповнюється 1000 років.

Серед усіх реформ, здійснених Володимиром, звичайно ж найважливішою була релігійна. Спочатку князь намагався реформувати язичництво, але з цього нічого не вийшло, адже стара релігія, ознаками якої були багатобожжя, багатоженство і криваві жертви, повністю себе вичерпала. Тому Володимир у 988 році прийняв християнство з Візантії і ввів його в якості державної релігії на Русі - крок абсолютно раціональний, адже Візантія в той час була найбільш могутньою і багатою державою континенту, центром цивілізації.

Християнізація Русі означала входження її в світову християнську спільноту, знаходження нею свого місця у співдружності християнських держав. З прийняттям християнства Київська держава, згідно з тодішніми уявленнями, ніби очищалася від скверни і ще "не країни" ставала країною і одночасно членом християнської співдружності. В очах Візантії прийняття Руссю християнства остаточно закріпило легітимність влади київських князів, або сказати, узаконило державність.

Християнство стало потужним поштовхом для розвитку освіти і культури: почали відкриватися школи, в Києві був збудований головний храм Русі - Десятинна церква Богородиці (996). Прийняття християнства від Константинополя, а не від Риму, призвело до того, що Русь у середині XI ст. виявилася по східний бік Великого розколу 1054 року. Цивілізаційні наслідки цієї події справили величезний вплив на всю подальшу історію східнослов'янських країн.

 "Мандрівка в шахове королівство".

В читальному залі  дитячого відділу старших класів була оформлена книжкова виставка - огляд  "Мандрівка в шахове королівство".

З 1966 року у світі й, зокрема, в Україні, відзначають Міжнародний день шахів. Започатковано свято Міжнародною шаховою федерацією.Для тих, хто захоплюється цією надзвичайно серйозною грою, день шахів – майже щодня, адже щоб бути в добрій спортивній формі (а шахи офіційно визнані видом спорту), потрібно постійно тренуватися.Історія шахів починається в Індії у V–VI століттях нашої ери. Спочатку гра мала трохи інший, не такий, як сьогодні, вигляд.Перший індійський "пращур" шахів – чатуранга. У чатурангу теж грали на квадратній дошці, поділеній на клітинки 8х8, грали 16-ма фігурами та 16-ма пішаками. У VI або VII столітті гра прийшла до арабського світу та Південно-Східної Азії.У 820 році арабська версія індійської гри, яку називали штрандж, але вже під середньо-азійською назвою "шахмат", прийшла до Русі.Слово "шахмат" буквально означає "властителя повалено". У староруській версії назва отримала звучання "шахмати", цим же словом гра називається нині в російській мові, а в українській отримала коротшу назву – "шахи".До Європи гра потрапила у VIII–IX століттях. Спочатку – до Іспанії, а потім – до Португалії, Італії та Франції. У XV столітті шахи вже мали приблизно той вигляд, що й сьогодні – на цей час правила були більш-менш усталеними, тож почала розвиватися шахова теорія.У 1561 році був виданий перший підручник з шахів, в якому вже описувалися відомі й нині етапи кожної шахової партії: дебют, міттельшпіль та ендшпіль, а також "гамбіт" – вид дебюту, в якому перевага у грі досягається внаслідок жертви матеріалу.Цікаво, що з моменту поширення гри європейським континентом проти неї активно виступала християнська церква. У цьому були одностайними представники усіх напрямків християнства. Католики забороняли грати в шахи і мати їх вдома, на Русі за гру в шахи могли відлучити від церкви. Втім, популярності гри це не зменшувало. Навіть представники церкви, не зважаючи на заборону, залишалися таємними прихильниками інтелектуальної гри.Перший у світі шаховий клуб відкрили в 1550-му році в Італії. У 1575-му при королівському дворі в Мадриді провели перший шаховий турнір. У 1867 році під час турніру в Парижі вперше використали шаховий годинник. У середині минулого століття на одну партію в 40 ходів відводили дві з половиною години. За сучасними стандартами на 40 ходів відводять дві години або 100 хвилин.Міжнародним видом спорту шахи стали наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. У 1924 році була створена Міжнародна шахова федерація, яка від самого початку опікувалася організацією Всесвітніх шахових олімпіад. І ця ж організація у 1966 році ухвалила рішення про відзначення Міжнародного дня шахів, до якого долучилася й Україна.

" З вудочкою на березі річки".

   До дня рибалки  в дитячому відділі старших класів була оформлена книжкова виставка - перегляд " З вудочкою на березі річки".

    Велика кількість річок, озер, морів на території нашої країни привело до

того, що рибалка стала дуже поширеним заняттям, особливо серед чоловіків. Для

багатьох це хобі, а для когось рибалка стала справою всього життя. Рибальство

зараз це крупна галузь промисловості, яка включає вилов риби не лише для

вжитку, але і для виробництва риб'ячого жиру. День рибака спочатку був

задуманий як свято людей, що займаються цим професійно, але зараз його в

основному відзначають рибаки — любителі, а професіонали називають себе

рибалками, а галузь рибальством. Але проте в друге воскресіння липня всі, хто

пов'язаний з братерством людей, що люблять тримати в руках вудку, відзначають

це свято.

"Літо + книга + Я = друзі".

Прихід літа – це буяння зелені і квітів, довгі теплі дні, щедрі й ласкаві до кожної травинки та кущика сонце і земля, пора здоров’я, відпочинку, ігор, засмаги…А ще літо – це пора канікул, це початок роботи літніх пришкільних оздоровчих таборів, де діти набираються сил, весело проводять час, ходять на екскурсії. І ще надзвичайно цікаво влітку в бібліотеці, бо відпочинок для дітей – це не бездумне гаяння часу чи байдикування. Цих золотих днів вистачає не тільки на сонце, річку з морем, заняття спортом та рухливі ігри, а й на читання та відвідування бібліотеки.

  На абонементі дитячого відділу старших класів була оформлена книжкова виставка "Літо + книга + Я = друзі".